Історія Пратулинських мучеників з нагоди 140-ої річниці з часу їхньої загибелі

 Радуйся, Пратулине!

Бо ти не найменший із сіл і міст під ляських.

З тебе засяяли ті, які за Церкву Принесли життя своє в жертву.

(Кондак Пратулинським мученикам)

Холмська єпархія, яку тепер не знайдете в переліку структур УГКЦ, була заснована за часів Данила Галицького. Спершу єпископство було в Угровську, а в 1240 році Данило переніс його до Холма, де його самого поховали в 1264-ому.

Холмська єпархія була однією з тих, які підтримали відновлення єдності Київської митрополії з Римом у 1596 році, та проіснувала в цій єдності з невеликою перервою (1650 – 1652 рр.) до 1875 року, коли її було насильно ліквідовано. Розмір єпархії та кількість греко-католицьких парафій коливалися залежно від змін кордонів держав. 1772 року Холмська єпископія налічувала 542 парафії, а після приєднання цих земель (вони стали частиною підросійського Польського королівства) до Російської імперії в 1815-му їх залишилося 293.   У 1830 році російський імператор Микола І попри протести розірвав зв’язки холмських греко-католиків з митрополичим осідком у Львові і добився прямого їх підпорядкування Римові.

О. Роман Тереховський

Синод єпископів УГКЦ постановив доповнити церковний календар нашої Церкви “святом в честь пам’яти християнського подвигу Пратулинських мучеників”. Поминати Пратулинських мучеників вирішено 10 січня (за григоріянським стилем — 23 січня).

Пратулинські мученики — 13 греко-католицьких мирян села Пратулин, розстріляних 24 січня 1874 року сотнею царських солдат за відмову передати сільську церкву православному священику.

У 1996 році, причислені папою Іваном-Павлом ІІ до лику блаженних.

Село розташоване неподалік міста Біла в Польщі, яке колись належало до Холмської єпархії греко-католицької церкви.

Щоби краще зрозуміти «феномен Пратулина», нам потрібно собі усвідомити, що Католицька (Вселенська) Церква - це Церква Латинська (Римська) та 23 Східні Католицькі Церкви. Серед них найбільша наша Церква.

У минулому, східні  католики нерідко підпадали під вплив латинської релігійної думки, традиції, звичаїв, культу і духовності, що не давало їм повноцінно підтримувати свої традиційні цінності.

Це все призводило до применшення власної спадщини та ставлення до неї з недовірою. Більше  того, інколи підштовхувало до привласнення західної культури і духовних звичаїв, що, зрештою, означало відмовитися від своєї  ідентичності. Тому папа Іван Павло ІІ у своєму Посланні (Magnum baptismi donum) звертає увагу на те, щоб католики східної традиції намагалися у даний час знаходити нові шляхи для свого повного відродження та захотіли повернутися до колишніх духовних цінностей.  https://jakir.in.ua/116/81-81.html