«Коли ми говоримо про Церкву, то йдеться про стосунок кожної людини з вічністю, про особистий стосунок із Богом. Навіть сталінська репресивна машина не змогла втрутитися у цей стосунок, бо наш народ і наша Церква винесли віру у своїх серцях». Такі слова сказав Глава нашої Церкви, відкриваючи експозицію, присвячену 80-й річниці псевдособору, що відбувся у Львові 8-10 березня 1946 р..
«Дитина несе горіх до матері, щоб його розбила; християнин спішить до Церкви, аби йому пояснила значення Святого Письма» (св. Єфрем).
Однією з тем, що часом обговорюється в неділю в сімейному колі чи серед знайомих після Служби Божої, є проповідь, яка мала б у поєднанні тексту Апостола і Євангелія розкривати глибину Божої любові до кожного й запалити вірних бажанням відповідати своїм життям на цю Любов.
У ранньохристиянському мистецтві якір був символом надії. Згідно з Апостолом Павлом, надія «…для душі є ніби якір, безпечний і міцний...» (Євр. 6:18-19). Якір ототожнюється з Ісусом Христом і хрестом, а також святим Климентієм, папою Римським (мученицька смерть – прив’язаний до якоря та кинутий у море) і святим Миколою (покровителем моряків). Якір, увінчаний хрестом, став символом головної християнської ідеї – Надії на порятунок.
На сайті 166 гостей та 0 користувачів
