У перших своїх онлайн-передачах за 2019 р. о. Роман Братковський розповідає про своє життя. Не варто шукати, що у цій розповіді правдиве, а що ні, бо це – так звана «легенда» - розповідь про своє неправильне життя…  В малих групах «Галилеї», де кожен знає про попереднє життя кожного, де кожен розповів про своє переродження, де панує ейфорична радість і любов всіх до всіх, формується атмосфера взаємозалежності, від якої важко відмовитись. Таку залежність можна порівняти з ігроманією. Зібрання у групі «Галилея діють як транквілізатори, до яких звикають і без яких після тривалого часу важко відмовитись….

Живемо в часах боротьби за привернення уваги людини. У Церкві також появляється така тенденція – «йти нога в ногу з цією світською частиною світу». Це нереально. У Церкві немає таких матеріальних засобів, щоби «виграти» це протистояння. Може все ж таки варто повернутись до джерел і почати по-справжньому вказувати вірним багатство духовного життя у єдності з розумом і емоціями. Вивчаючи «галилейську пропозицію», в основному бачимо діяння на емоції. А емоції потребують нових джерел живлення…

Отець Роман в ефірі Радіо Марія, в катехизі «Стратегія сатани» говорить: «Брехня - це головний козир сатани. Це його сутність. Найбільший гріх, через який людина впала... - це брехня. Брехня або на пів правда. Це ніби я хочу тобі добра, але насправді не хочу тобі добра. Пам᾽ятайте дорогі, що брехня - це головна зброя сатани…»

Найперше запрошують Тебе на т.зв. Доми Воскресіння…
З «Підручника «Галилеянина» - Оцінка духовного здоров᾽я Дому Воскресіння:
«Пам'ятай, що місцем, де можеш по-особливому працювати над своїм духовним розвитком і балансуванням кожної з 5 біблійних цілей, є формація у Спільноті. Жити місією Спільноти - це йти шляхом формації учнів Ісуса». Як приклад с. 13 і 17 «Приналежність до Спільноти - ідентифікує нас як справжнього християнина. Завдяки Спільноті віднаходимо своє місце у Церкві.»

Аналіз питання формації членів Спільноти «Галилея», які «…беруть участь у постійному процесі формування та зростання в особистому духовному житті та євангелізаційній активності (Статут 8/1). Рівночасно «Приналежність до Спільноти ідентифікує кожного з нас як автентичного християнина – завдяки ній віднаходимо своє місце в Церкві… Велич людини вимірюється переважно якістю її впливу на життя інших людей…» (Підручник «Галилеянина»).

Такий підхід до формування особистості вимагає прискіпливої уваги до того, як саме реалізується цей вплив і чи не виходить він за межі здорової духовної опіки. Важливо з’ясувати, чи сприяє така закрита система формації справжній свободі у Христі, чи вона створює передумови для маніпулятивного контролю над свідомістю вірян. Дослідження фокусується на ризиках підміни християнської ідентичності вузькогруповою відданістю, що може призвести до ізоляції особи від повноти церковного життя.