Від середини 60-х років ХХ ст. з’явилося дуже багато рапортів та інших документів, присвячених тематиці сект і новітніх релігійних рухів (далі: НРР). Кількість опублікованих документів такого типу постійно зростає, а особливо рясними виявилися 90-ті роки ХХ ст.
Варто нагадати про існування ряду цих документів і подати їх зміст, бо офіційні документи мають більше значення і питому вагу, ніж інформація у пресі чи навіть наукові публікації, оскільки за ними стоїть авторитет державних інституцій, органів місцевого самоврядування, міжнародних, а також неурядових організацій. Згадані документи містять інформацію про те, яку офіційну позицію репрезентує ця організація, інституція чи уряд стосовно явища сект і НРР – і тому вони такі суттєві. Ранг цих документів – попри те, що вони не мають характеру зобов’язуючих правових актів, а є лише переважно політичними документами рекомендаційно-інформативного значення – зазвичай високий і залежить, зокрема, від значення і позиції інституцій та органів, які є їх творцями і законодавцями.
