БЮРО КИЄВО-ГАЛИЦЬКОГО ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПСТВА УГКЦ

У СПРАВАХ НОВІТНІХ РЕЛІГІЙНИХ РУХІВ І СЕКТ

Рапорт Коттрелла.Рапорт на тему активності сект і новітніх релігійних рухів у Європейському Союзі". Європейський парламент від 2 квітня 1984 р., док. 1-47/84

Рапорт було підготовано Комісією з питань культури, молоді, освіти, інформації та спорту, і він присвячений діяльності деяких «новітніх релігійних рухів» на території держав Європейської Спільноти. Доповідач: Мр Ричард Коттрелл.

На засіданнях сесії, які відбулися 19 квітня і 10 червня 1982 р., Європейський парламент скерував до Комісії з питань культури, молоді, освіти, інформації та спорту і Правовій Комісії представлений М. Белфом проект резолюції, що стосується діяльності Церкви об’єднання (Unification Church), якою керує Сон Мьон Мун (документ 1-109/82), і проект резолюції, який представила пані Вєчорек-Цойль, присвячений проблемам, пов’язаним з діяльністю Товариства за об’єднання світового християнства Сон Мьон Муна (документ 12/82). 28 вересня доповідачем Комісії з питань культури, молоді, освіти, інформації та спорту було обрано Р. Коттрелла. Комісія розглядала проект рапорту на засіданнях, які відбулися 18 і 19 січня 1983 р., 16 і 17 березня 1983 р., 25 і 26 квітня 1983 р., 4 листопада 1983 р., 25 і 26 січня 1984 р., а також 20 і 21 березня 1984 р.

Укладаючи Рапорт, Комісія керувалася вказівками, даними їй організацією та окремими особами, які займаються проблематикою новітніх релігійних рухів.

У ході засідання 20 і 21 березня 1984 р. Комісія ухвалила проект резолюції (підтримали 13 членів, один утримався). У голосуванні брали участь депутати: Белмер, голова; Фаярді; Ханн, віце-голова; Коттрелл, доповідач; Алексіадіс; Бокклет (замість депутата Педіні); Борд (замість депутата Джеронімі); Броккс; Чінчіарі Родано (замість депутата Фанті); Гайотті де Біаз; Герокостопулос; Роллан; Сіммондс і Йєхофф.

До цього рапорту було додано інформацію (ноту) Правової комісії. Рапорт було надіслано 23 березня 1984 р. Термін складання поправок було передбачено в проекті порядку нарад обох сесій, у ході яких має бути проаналізовано цей рапорт.

 А. Проект резолюції

Стосується діяльності деяких релігійних рухів на території держав Європейської Спільноти.

А.1. Європейський парламент:

визнаючи принцип, сформульований у Ст. 9 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод таким, що стосується дотримання прав людини;

посилаючись на Римський Трактат, а особливо на Ст. 220;

маючи на увазі Міжнародний рік молоді, який було заплановано на 1985 р.;

враховуючи проекти резолюції щодо:

проблем, пов’язаних із діяльністю Товариства за об’єднання світового християнства Сон Мьон Муна (документ 1-2/82);

діяльності Церкви об’єднання (Unification Church), якою керує Сон Мьон Мун (документ 1-109/82);

маючи на увазі рапорт Комісії молоді, культури, виховання, інформації та спорту, а також інформацію (ноту) Правової комісії (док. 1-47/84):

а) беручи до уваги неспокій, який серед мешканців європейських держав та їхніх родин викликає діяльність організацій, названих новітніми релігійними рухами, у сфері, в якій вони (1) завдають удару по правах громадянина і правах людини і (2) стають причиною погіршення суспільної ситуації тих осіб, які підпали під їхні впливи;

б) підтверджуючи принцип повної свободи слова й релігії, який зобов’язує в державах-членах Європейської Спільноти, причому Спільнота не приписує собі жодного права оцінювати релігійні вірування взагалі та релігійну діяльність, зокрема;

в) висловлюючи переконання, що в цій сфері не йдеться про правильність релігійних вірувань, а лише про легальність методів залучення нових членів та їхнє трактування;

г) враховуючи факт, що проблеми, пов’язані з появою новітніх релігійних рухів є міжнародним явищем і стосуються всіх держав-членів – хоча і різною мірою – а також те, що у багатьох із них уряди вже застосували відповідні правові засоби;

ґ) беручи до уваги, що послідовники таких рухів не цікавляться життям, яке вони вели раніше, і це викликає певний негативний суспільний відгомін у сфері законодавства про працю та для суспільства як цілісності та його організації:

А.1.1. Вважає за необхідне, щоб Ради компетентних міністрів – а саме міністрів внутрішніх справ і міністрів юстиції, які зустрічаються в рамках співпраці європейських політиків, а також Рада міністрів праці та соціального захисту – у якнайкоротший термін організували обмін інформацією щодо проблем, пов’язаних із діяльністю деяких новітніх релігійних рухів і детально проаналізували такі питання:

а) способи отримання цими рухами доходів і податкових пільг;

б) дотримання чинного законодавства у різних державах-членах, зокрема закону про працю і соціальний захист;

в) наслідки недотримання цих прав у суспільстві;

г) пошук зниклих осіб і можливість співпраці в цьому аспекті з третіми країнами;

ґ) спосіб порушення права послідовників цих рухів на особисту свободу;

д) утворення організацій, які б забезпечували особам, які покидають ці рухи, правову допомогу, а також допомагали їм знову включитися в суспільне та професійне життя;

е) існування певних правових прогалин, які виникають від законодавчих розбіжностей між окремими державами-членами, що стає причиною того, що діяльність, заборонена в одній країні, є легальною в іншій.

А.1.2. Визнає за необхідне, щоб кожний суд, який розглядає справи, пов’язані з новітніми релігійними рухами, спирався на такі критерії:

а) неповнолітніх осіб не можна спонукати до складання обітниць, які принципово впливатимуть на їхнє майбутнє;

б) будь-якому заангажуванню фінансового чи особистого характеру повинен передувати достатньо довгий період роздумів;

в) родини та друзі осіб, які вступають у рух, мають і надалі мати можливість підтримувати з ними контакт;

г) від членів, які вже розпочали навчання, ніхто не може вимагати його закінчення;

ґ) мають бути дотримані такі особисті права:

право вільно покинути рух,

право мати контакт із родиною, друзями: особистий, листовний або телефонний,

право висловлювати незалежну думку (в суді чи будь-якому іншому місці),

право на медичну допомогу;

д) нікого не можна спонукати порушувати закон, особливо якщо йдеться про збір коштів, напр., займаючись жебрацтвом або проституцією;

е) рухи не можуть вимагати жодних постійних зобов’язань від потенційних членів, напр., студентів чи туристів, які тимчасово перебувають у країні;

є) ново залученого послідовника треба відразу інформувати про назву і завдання руху;

ж) на вимогу компетентних органів рухи зобов’язані надавати всю інформацію щодо місця проживання чи перебування своїх членів;

з) новітні релігійні рухи мають забезпечувати особам, які від них залежать і які на них працюють, соціальну опіку в державах, у яких вони працюють або перебувають;

и) якщо член руху виїжджає коштом руху за кордон, то відповідальність за всі наслідки такого виїзду несе рух, особливо у разі хвороби послідовника;

і) членів руху слід відразу повідомляти про телефонні дзвінки від рідних, і вони мають невідкладно отримувати всю кореспонденцію, яка до них надходить;

ї) керівництво руху має забезпечувати дітям членів відповідне виховання та освіту й уникати всього, що могло б загрожувати успішності дитини.

А.1.3. Закликає Комісію:

надавати інформацію – з метою можливої передачі в банк даних – щодо міжнародних зв’язків новітніх релігійних рухів, враховуючи можливість фальшивих назв і наявність організацій-привидів, а також про їхню діяльності в державах-членах;

вказувати заходи, вжиті на цей час урядами, поліційними службами та судами, проти цих рухів у разі порушення закону;

передавати висновки, яких дійшли урядові комісії, що досліджують проблему новітніх релігійних рухів;

представляти Радам компетентних міністрів проекти резолюцій, опрацьовані Комісією з метою забезпечення захисту громадянам держав Спільноти.

А.1.4. Зобов’язує Ради компетентних міністрів проаналізувати – на базі даних і проектів резолюцій – проблеми, пов’язані з діяльністю цих рухів. Держави-члени, спираючись на ст. 220 Римського трактату, мають таким чином отримати можливість забезпечити захист прав своїх громадян.

А.1.5. Рекомендує паралельне проведення цієї роботи на форумі Ради Європи і закликає держави-члени з цього моменту розпочати розробку конвенцій, що гарантують індивідові успішний захист від членів цих рухів і від фізичної та моральної шкоди, якої вони завдають.

А.1.6. Зобов’язує Голову передати цю резолюцію Комісії та Раді Європейських Спільнот, урядам і парламентам держав-членів, а також Раді Європи.

Б. Представлення мотивів

Б.1. За останнє десятиліття відбувся стрімкий розвиток т. зв. новітніх релігійних рухів. Науковці радше воліють говорити про новітні релігійні рухи, ніж про «секти та релігійні культи». Треба визнати, що як одне, так і друге формулювання є неадекватними, але, порівнюючи в ході досліджень сотні організацій, джерела й мотиви дій яких є дуже різноманітними, ми вирішили зупинитися на цьому загальному, описовому вислові. Більшість рухів базує свою пропозицію для потенційних членів на філософії, згідно з якою офіційні чи традиційні релігії не виконали свого завдання, отже суспільство потребує зміни орієнтації. Часто вони мають (1) східне чи (2) екзотичне забарвлення, більшість із них «імпортовані» з Азії або це варіанти – дехто говорить про мутації – філософії Сходу. Основною територією їхньої діяльності є США – особливо Каліфорнія – звідки вони перебралися до Європи.

Б.1.1. Характер і діяльність цих організацій породжує занепокоєння в міру того, як вони поширюються. Майже всі вони якимось чином суперечливі. Йдеться про звинувачення у податкових злочинах та інших аферах, а також – у суспільній площині – про розпач, у якому опинилися родини, та про шкоду, якої вони завдають психіці своїх послідовників.

Б.1.2. З’явилося багато об’ємних праць, присвячених явищу новітніх релігійних рухів; дослідження, які проводилися напр. в Англії, Німеччині чи Данії, значною мірою посприяли вивченню цих рухів і формулюванню відповіді, яку щодо їхнього розвитку повинно дати собі су­спільство. Водночас – на всі уряди держав-членів Спільноти, як і на уряди держав, які межують зі Спільнотою, – чиниться щоразу сильніший тиск, щоб вони знайшли якесь правове вирішення цього питання. Це надзвичайно делікатне завдання, з огляду на фундаментальну необхідність забезпечення співіснування демократії з багатьма ідеологіями і навіть найбільш неймовірними, дивними чи ексцентричними віруваннями й переконаннями.

Б.1.3. Цей документ не покликаний оцінювати правильність цих вірувань. Також ми не повинні уточнювати, що вірування релігійного характеру є справою особистого вибору і не можуть бути предметом втручання громадської влади. Ані в цьому Представленні мотивів (Б.), ані у Проекті резолюції (А.) ми жодним чином не вимагаємо конт­ролю над віруваннями. Предметом нашого зацікавлення є, кажучи найзагальніше, наслідки для суспільства, які тягне за собою приналежність одного з його членів до новітніх релігійних рухів.

Б.1.4. Наш неспокій у цей момент викликає масове самогубство, здійснене в Джонстауні в Гаяні послідовниками пророка, який сам себе таким оголосив [йдеться про Храм народів – І. К.]. Вигляд трупів чоловіків, жінок, дітей і навіть домашніх тварин спричинив збурення у всьому світі. Члена американського Конгресу [Лео Дж. Раяна – І. К.], який вирушив на місце, щоб дослідити справу поганого ставлення до послідовників і їхнього ув’язнення, також було вбито. Рух перемістився зі США до Південної Америки під приводом переслідувань. Цей привід часто використовують різні організації, коли хтось починає досліджувати мотиви їхньої діяльності або чесність.

Б.1.5. Цей Рапорт було розроблено на основі критичних даних, які отримала Комісія молоді, культури, виховання, інформації та спорту на тему діяльності Церкви об’єднання, тобто т. зв. руху moonies (муністів), від імені засновника Церкви, корейця Сон Мьон Муна. Техніки залучення послідовників, відомі як love bombing, дослівно «бомбардування любов’ю», широко критикувалися, і з ними активно боролися батьки. Ми знаємо приклади, коли батьки для того, щоб вирвати своїх дітей із Церкви об’єднання, зверталися за допомогою до професійних викрадачів і до спеціалістів, які застосовують техніки депрограмування. Такі практики не могли толеруватися. Так чи інакше, але факт, що вони стосуються переважно Церкви об’єднання, навіть якщо втручання «викрадачів» і «депрограматорів» не обмежується тільки послідовниками цієї Церкви, дуже симптоматичний.

З’явилося багато, передусім критичних, робіт на тему Церкви об’єднання. Рапорт Трейсера [напевно: Фрейсера – І.К.], який подає звіт про дослідження Конгресу США щодо стосунків між цією країною та Кореєю, третю частину своїх об’ємних висновків присвячує розвиткові – як її називає – «організації Муна», проводячи, наприклад, глибокий аналіз зв’язків цього руху з корейськими таємними службами і з торгівлею зброєю. У США Муна було звинувачено в серйозних податкових злочинах (триває процес). В Англії британське відгалуження Церкви об’єднання втягнуло в довгий і дорогий процес національну газету «Daily Mail», яка звинуватила її в руйнуванні родин. Виграла газета. У Безансоні «викрадення» батьками молодої дівчини, яка належала до руху moonies, прокотилося відлунням по всій Франції. Зрештою, вони були змушені скористатися порадами спеціалістів з депрограмування. Дочка намагалася подати проти них позов. Повертаючись знову до Англії, Attorney-General наказав позбавити статусу благодійної організації два рухи, пов’язані з Церквою об’єднання, однак, комісари, яким підпорядкована благодійна діяльність, визнали, що це рішення виходить за межі їхньої компетенції. Перед останніми виборами до парламенту Attorney-General подав справу до Верховного суду. Колишні члени Церкви об’єднання у своїх книжках говорять про те, що вони стали майже автоматами, які впродовж багатьох годин вештаються вулицями у пошуку коштів для руху. Ейллен Бейкер з London School of Economics, яка провела глибоке дослідження Церкви об’єднання, стверджує, що цей рух найчастіше стає героєм сенсаційних репортажів у популярній пресі, які не описують глибше його філософії. Подібні зауваження висунули й інші дослідники. Однак, як ми вже сказали, предметом зацікавлення Європейського парламенту не є правдивість чи правильність вірувань.

Б.1.6. Важко було б перелічити всі рухи, діяльність яких суспільство оцінює негативно. Однак залишається фактом, що скерована на їхню адресу критика подібна за тональністю. Деякі батьки скаржаться, що впродовж багатьох років не мають контакту зі своїми дітьми: деякі молоді люди безповоротно зникають. В інших випадках у ході нечастих візитів вони видаються якимись дивними, чужими, зовсім не проявляють бажання повернутися. Деякі рухи піддають своїх послідовників техніці промивання мізків, яка має перетворити їх на пов­ністю залежних від нової віри істот – це полягає, зокрема, в контролюванні їхнього харчування, відокремленні їх від родини і друзів, спонуканні до розриву будь-яких контактів із зовнішнім світом, порушенням сну (послідовників будять у різну пору для співів і молитов). На думку деяких обвинувачів, ми маємо тут справу зі звичайним процесом агітації, який через втовкмачування послідовникам необхідності послуху веде їх до повного підпорядкування рухові та його керівництву. Так, послідовників запрошують «на обід у міжнародному центрі дружби», або вони чують питання: «Ти сам? Може, хочеш провести час після обіду в колі ровесників?». Тільки зрідка на цьому етапі з’являється думка про справж­ніх господарів такої зустрічі, особистість яких відкривається поступово, в ході делікатного процесу представлення. Це підтверджує отриманий нами лист. «…Ми ні про що не знали … Вони видавалися такими милими і хотіли тільки одного – допомогти нам». Два американці розповідали, що їх попросили вирушити на якийсь час на ранчо, щоб там працювати серед бідних і потребуючих. Оскільки вірність рухові, зазвичай, має бути повною, послідовники усвідомлюють, що вони повинні блукати вулицями в пошуку грошей і нових послідовників (для багатьох цих рухів це найважливіша мета). Часто вони покидають навчання в університеті, залашають проекти на майбутнє, а іноді – у випадку трохи старших людей – покидають також свої подружжя й родини. Це ставить родини перед зовсім незрозумілими для них ситуаціями і створює особливу проблему у випадку малих дітей, які не розуміють, що відбувається з батьками, і не можуть на це відреагувати.

Б.2.1. Більшість рухів – мотивовані недовірою – прагнуть відірвати послідовників від родин, друзів і будь-якої особи, яка могла б спонукати їх вийти з руху. Виявом такої недовіри є їхнє ставлення до традиційних методів лікування: гуру і пророки, які стоять на чолі різних рухів, найчастіше вважають хворобу карою, що спіткала послідовника за помилку в поведінці, і навіть за зраду. Іншим методом залучення послідовників, який, на щастя, застосовує, здається, тільки один особливо небезпечний рух, відомий під назвою Божі діти, є заняття проституцією молодих дівчат. Він описаний як flirty fishing («вилов за допомогою флірту») в дивовижному підручнику, де подано способи поведінки, особливо при налагодженні знайомства з дітьми, що суперечить чинним правовим нормам у всіх державах-членах Спільноти, подібно як і в усіх цивілізованих суспільствах.

Б.2.2. Природно, що діяльність такого типу може вести до деградації людської особистості. В цьому аспекті повчальною є чергова цитата, яку ми взяли з листа молодої англійки, колишньої членкині організації Божі діти. Ця дівчина зустріла хлопця, який збирав гроші в одному з великих шотландських міст, і пішла з ним до кав’ярні… «Він сказав мені, що Бог прагне, щоб його учні покинули життя в суспільстві та перестали працювати задля грошей… З цього виходило, що я маю відмовитися від навчання в університеті. …Щоразу, коли я проявляла якийсь сумнів, він вже мав готову, визначену відповідь – або посилаючись на Біблію, або на твори Мойсея Давида – пророка Божих дітей… Я покинула батьків і родину й відтоді вважала їх лише особами, пов’язаними зі мною кровними зв’язками, які вимагають мене повернутися до колишнього стилю життя… Ми харчувались тим, що нам давали в супермаркетах, тим, що вже не надавалося до продажу, і займалися жебрацтвом по вулицях…». Ця дівчина вийшла з руху після дуже гіркого досвіду і знову повернулася до навчання.

Б.2.3. Описаний нами випадок шокуючої поведінки, яку пропагують Божі діти, на щастя, є винятком серед усіх організацій, які ми вивчили. Чинне законодавство держав-членів, здається, гарантує відповідний контроль за рухами такого типу. Однак, ми побоюємося, що влада окремих держав не помічає справжньої небезпеки, яку несе зі собою згаданий рух. Хоча кількість його послідовників невелика, проте шкода, якої він може завдати – передовсім численними публікаціями свого провідника, Мойсея Давида, які спонукають до незаконних сексуальних практик і мають антисемітський відголос, – «рекомпенсує» ті кількісні показники, якщо це взагалі можливо порахувати.

Б.2.4. Інші рухи організовують курси, метою яких є розвиток розумових здібностей. Багато з них застосовують методи, які загалом можна охарактеризувати як містичні, інші пропагують незвичайну групову поведінку, що має «звільнити» набагато глибшу здатність мислення. Багато осіб у своїх листах писали нам, що ці, загалом складні, програми принесли їм чимало задоволення і значно їх збагатили. Очевидно, вступною умовою є оплата. Церква саєнтології, заснована американцем Л. Роном Хаббардом, яка спирається на розроблену ним самим філософію, збирає від 300 до 3000 фунтів стерлінгів за курси на різних рівнях. Ці курси існують в багатьох осередках у державах Євросоюзу, особливо в Східному Ѓрінстеді у Великобританії, і притягують охочих зі всього світу.

Рух, заснований Хаббардом, був також предметом критики. Один із наших кореспондентів пише, що після вступу його дочки до руху саєнтології він передав через банк значні суми як «оплату за курси»; проте він зміг повернути ці гроші. «Однак, що відбувається, – продовжує він, – зі самотніми особами, недоінформованими чи слабкими, яким за передачу маєтку обіцяють лише, що вони стануть кращими та більш активними?». В минулому британський уряд намагався обмежувати право в’їзду до Великобританії для осіб, які керують рухом саєнтології. Потім ці перешкоди скасували, але тривають дебати, присвячені саєнтології і діанетиці. У Східному Ѓрінстеді ми зустріли осіб, задоволених своїм саєнтологічним досвідом. Пізніше ми дізналися, що деяких осіб зачіпали на лондонській вулиці та схиляли до проходження тесту, що активізує механізм, який називається «E-meter». Потім їм пропонували курси, на необхідність яких вказували тести. Так, якась молода людина, яка почула про діанетику по радіо, вирушила до Центру саєнтології в Бірмінѓемі, де її переконували в необхідності пройти «терапію», яка коштує 10 фунтів стерлінгів за годину. Вона заборгувала 240 фунтів стерлінгів і була об’єктом – як сама каже – абсолютного промивання мізків.

Б.2.5. Останнім часом ми були свідками деяких інцидентів, які мали місце в середовищі руху саєнтології в Америці. Син загиблого чи померлого Л. Рона Хаббарда вже офіційно не належав до руху, але в березні 1982 р. знову взявся за перо, щоб відповісти на звинувачення критиків. «Всевладний Інтерпол, це знаряддя в руках CIA, – пише він, – виявляється осідком військових криміналістів, які втікають від закону», а якщо навіть «преса, слухняна наказам певного типу, нічого про це не пише, то тільки тому, що сама є головним знаряддям у руках ворога». Хаббарда, здається, дуже цікавить проблема ворогів, без сумніву, ворогів саєнтології: «Єдине, що ви маєте робити, – це констатувати кількісний стан церков. Таким чином, попри їхні вихваляння, будете знати, що кількість ворогів зменшується, а сила Церкви саєнтології зростає».

Б.2.6. Рух Райнеша (від імені засновника Шрі Бхаѓван Райнеша) [відомий також як Ошо або Гуру сексу, а його сповідники – як райнешіани або Червоні бригади – І.К.] є одним із головних «медитаційних рухів». Він має важливі осередки по всій Європі, передовсім у Франції, Німеччині та Великобританії. Послідовників вищого ступеня втаємничення називають санньясинами. Після того, як Райнеш покинув ашрам у Пунії (Індія), він у 1982 р. прибув до США, де заснував першу спільноту у штаті Орегон. Потім їх з’явилося близько 100 на території США і Канади. Неодноразово він опинявся перед судами, бо американська влада намагалася його видворити. Рух пропонує різні курси медитації за різними тарифами. Деякі з них викликають суперечності через свій «тантричний» аспект, адже більшість часу вони присвячують повному сексуальному визволенню. Однак це питання вже належить до сфери приватності та виходить за рамки цього Рапорту, оскільки своє зацікавлення ми зосередили на запланованих змінах особистості, на обов’язку послідовників віддавати своє майно та на труднощах, яких зазнають ті, хто, вирушаючи до ашраму в Пунії, хотіли б у разі хвороби отримати лікарську допомогу. Зрозуміло, є багато позитивних свідчень про рух Райнеша; також важко піддати сумніву ентузіазм санньясинів, з якими при розробці цього Рапорту зустрівся його доповідач.

Б.2.7. Без сумніву, найвідомішим рухом через свою громадську діяльність є Міжнародне товариство свідомості Крішни, яке скорочено називають «Харе Крішна». У багатьох європейських містах ці слова монотонно виспівують послідовники з поголеними головами, одягнені в помаранчеві індійські дхоті. Це переважно молоді люди, які шукають визволення у вшануванні Крішни в тісному взаємному контакті, відрікаючись від особистого майна. Основною метою їхньої діяльності є збір коштів, які вони отримують переважно за вуличний продаж книжок та інших товарів. Хоча рух Харе Крішна спирається на зовсім інші принципи, ніж Церква об’єднання, він є предметом такої самої критики – його послідовники також лишають свої сім’ї і піддаються «технікам розумового узалежнення», таким як позбавлення сну, дуже сувора вегетаріанська дієта, що призводять до дезорієнтації індивіда та до сублімації його особистості. Членів цього руху часто з ініціативи їхніх родин викрадали і піддавали технікам депрограмування.

Б.2.8. Однією з основних характерних рис новітніх релігійних рухів є гостра реакція на спрямовану на їхню адресу критику, яку вони переважно вважають зазіханням на релігійну свободу чи просто на свободу віри. Часто вони вдаються до судових процесів. Комісія, створена у США для дослідження організації Муна, твердила, що «багато осіб, які можуть надати інформацію на тему Церкви об’єднання, боялися давати свідчення перед Комісією зі страху перед процесами. Цей страх частково базувався на переконаннях про необмежені фінансові засоби, які рух може виділити на судові процеси проти будь-якої особи чи організації, яка йому загрожує, незалежно від важкості справи».

Б.2.9. У значній частині серйозних досліджень робиться спроба розв’язати супе­речність між визнанням цілковито законного права на віру і такого ж законного права на появу побоювань щодо певних вірувань. У найважливішому дослідженні на цю тему, зробленому на доручення канадського уряду в липні 1980 р., Деніел Гілл пише: «На нашу думку, немає жодного сумніву, що колективне божевілля і групова параноя мають місце щоразу, коли одночасно виступають деякі чинники, а особливо – харизма провідника, згода надати справі фінансову підтримку, реальна чи уявна загроза з боку зовнішнього світу. Також очевидно, що коли групи такого типу налічують багато послідовників або здійснюють політичний чи суспільний вплив, то це пов’язано з певним ризиком для суспільства».

У підсумку, зауважуючи, що у вільному суспільстві свобода об’єднань тягне за собою ризик бути недобре використаною самими цими товариствами, Гілл висловлює таку важливу думку: «Держава має утримуватися від диктування правил, реалізація та широкі можливості застосування яких створюють небезпеки, що їх ми як особи, що живуть у вільному суспільстві, не можемо толерувати».

Висновки

Б.3.1. Врешті треба відповісти питання: чи наявні гарантії є достатніми, чи треба запропонувати нові засоби. Дивлячись глобально, ми вважаємо, що правові рішення, які існують у кожній державі-члені Спільноти, є достатніми. Натомість бракує атмосфери, яку можна охарактеризувати як готовність до співжиття. Коли якийсь рух виявляється шкідливим чи загрозливим для суспільства, як це, безперечно, є у випадку Божих дітей, влада має і зобов’язана відразу реагувати, вдаючись до чинних правових засобів. Щоб розвіяти можливе занепокоєння, уточнімо, що ми в жодному разі не маємо наміру ні забороняти чи контролювати релігійні вірування, ані обмежувати свободу совісті. Єдине, що нас цікавить, – це дотримання прав людини. Чи може суспільство не цікавитися індивідом, який внаслідок заангажування в один із цих рухів зазнав моральної чи фізичної шкоди? Чи можемо ми залишитися байдужими щодо осіб, відокремлених від своїх дітей, батьків, друзів? Хіба не є доречною якась відповідна реакція, – навіть тоді, коли вони втрачають своє майно, оскільки були погано поінформовані чи їм дали фальшиві обіцянки?

Б.3.2. У проекті Резолюції ми пропонуємо рішення, яке дозволить уникнути недопустимої в будь-якому випадку можливості заборони. Без сумніву, проект, спрямований на запровадження однакових правил у всіх державах Спільноти щодо податкових пільг і надання статусу благодійної організації, тягне за собою нові правові рішення, але це стосується не тільки новітніх релігійних рухів, але й, кажучи назагал, всіх конфесійних організацій. Благодійна організація охоплює набагато ширше поле діяльності і буде спиратися на статут, єдиний з юридичного погляду для держав-членів Спільноти. Тому не може бути й мови про якісь кроки в плані заборони.

Б.3.3. Найважливіший фрагмент цієї резолюції стосується можливого запровадження системи «добровільної орієнтації». На наш погляд, немає сумніву, що згадані новітні релігійні рухи та їхні різновиди, навіть якщо і є маргінальним явищем, будуть тривалим елементом нашого суспільного пейзажу. Отже, остаточно йшлося би про розгляд питання співжиття на рівних принципах. Основна ідея, на яку орієнтувалися ці (Б.) Представлення мотивів і (А.) Проект резолюції, повністю міститься в постулаті інтегрування цих новітніх рухів у лоно суспільства, а також правильного використання свободи, якої ми їм надали; у захисті прав людини, що є тривалим досягненням на інших рівнях суспільного життя та в інших сферах громадської діяльності, а також у необхідності за будь-яку ціну уникати рішень, які, як пише Деніел Гілл, «ми не можемо толерувати як індивіди, що живуть у вільному суспільстві».

Іренеуш Камінскі. Секти і Новітні Релігійні Рухи в офіційних документах. Класифікація, аналіз, коментарі та тексти джерел (рапорти, резолюції, рекомендації, постанови, розпорядження). Переклад українською мовою Р. Свяинарський. С. 149-156

Іван Павло ІІ

«…лише свобода, яка підпорядковується Правді, приводить людську особу до її правдивого добра. Добром особи є перебувати в правді та чинити правду»

(Енцикліка «Сяйво Істини» 84)

 

Андрей Шептицький

«Час воєнний утруднює людині кермуватися вказівками тверезого, ясного розуму, освіченого вірою. Верх беруть почування, вразливість, пристрасть, а з того нерозважні кроки, шкідливі не тільки для одиниці, але і для загалу, для цілої родини, громади й народу. Ця небезпека в положенню так особливо труднім, в якім находиться наш народ, стається прямо грізна»

(Пастирське послання до духовенства про обов'язок перестерігати вірних перед намовами провокаторів та агітаторів)
01.09.1939 р.

Якір

У ранньохристиянському мистецтві якір був символом надії. Згідно з Апостолом Павлом, надія «…для душі є ніби якір, безпечний і міцний...» (Євр. 6:18-19). Якір ототожнюється з Ісусом Христом і хрестом, а також святим Климентієм, папою Римським (мученицька смерть – прив’язаний до якоря та кинутий у море) і святим Миколою (покровителем моряків). Якір, увінчаний хрестом, став символом головної християнської ідеї – Надії на порятунок.

Copyright © 2022 All Rights Reserved.