БЮРО КИЄВО-ГАЛИЦЬКОГО ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПСТВА УГКЦ

Александр Кириченко 

доктор юридических наук, профессор заведующий кафедрой правоведения

Николаевский национальный университет им. В. А. Сухомлинского

Украина, г. Николаев

Александра Тунтула 

кандидат юридических наук, доцент

доцент кафедры гражданского и уголовного права и процесса  Черноморский национальный университет им. Петра Могилы 

Украина, г. Николаев

Решение столь деликатной проблемы, как легализация и размежевания новейших религиозных сект и движений, наиболее правильно осуществлять на основе положений разработанного автором, Ю. А. Ланцедовой и А. С. Тунтулой целого ряда новых доктрин и концепций юриспруденции [1; 2 и др.], среди которых в таком аспекте особого внимания заслуживают следующие.

Сущность новой доктрины базисных значений права как краеугольной категории юриспруденции состоит в выделении таких значений права: 1. Право как один из дистанционных нормативных способов (наряду с нормами морали, религии, политической целесообразности) управление волей социосубъектов (регулирования общественных отношений и управления государством). 2. Право как одна из базисных составляющих категорий (наряду со свободой, обязанностью и интересом) правового статуса социосубъектов. 3. Право как суммативная категория, объединяющая все существующее в государстве правовое регулирование [1, с. 39-40].

Рассматривая первое базисное значение права, следует обратить внимание, что наиболее эффективным (с наилучшими результатами), рациональным (с наименьшими затратами) и качественным (при отсутствии противоречий, пробелов и иных недостатков) способами управления волей социосубъектов в гуманистическом обществе являются нормативные, а среди них именно правовые, в рамках только которого должен решаться вопрос легализации и размежевания новейших религиозных сект и движений. 

Протоієрей Ігор Онищук,
референт у справах зв’язків з органами державної влади
Департаменту зовнішніх відносин УГКЦ в Україні
Патріаршої Курії УГКЦ,
кандидат юридичних наук, доцент,
доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін
факультету №3 Національної академії внутрішніх справ
© Онищук Ігор, 2017

Питання про вдосконалення нормативно-правового регулювання новітніх нетрадиційних неорелігійних рухів і сект в Україні є складовою національної безпеки України. Релігійна складова національної безпеки України – це такий стан релігійно-церковного життя нації (її державно-церковних, міжцерковних і внутрішньоцерковних відносин), що є загрозою національним інтересам держави, стабільному розвитку суспільства та здійсненню невід’ємних прав і свобод громадян.
Культурне надбання є невід’ємною складовою частиною індивідуальної та колективної автентичності, яка встановлює зв’язок між минулим, сьогоденням і майбутнім традиційних церков (релігійних організацій) та держави. Економіка та політика нерозривно пов’язані з культурою, духовністю та мораллю. Згадаймо, наскільки швидко змогли відбудувати свою економіку Німеччина та Японія після поразки у Другій світовій війні. Перед ними постало дуже важке завдання: як у тяжких економічних умовах не дати цинізму, бездуховності, розпачу заволодіти душами людей, пригнічених жорстокою поразкою. І вони зуміли вийти із цієї кризи. У німців та японців було дуже розвинене почуття національної самосвідомості, повага до своєї традиційної культури, власних цінностей. Ці народи вірили у свої сили, а їхні еліти підтримували цю віру й спрямовували її у потрібне русло.

Тарас Гарасимів
доктор юридичних наук, професор
заступник директора – декан повної вищої освіти
Навчально-наукового інституту права та психології
Національного університету «Львівська політехніка»
Богдан Гарасимів
студент І курсу спеціальності 081 «Право»
Навчально-науковий інститут права та психології
Національного університету «Львівська політехніка»
© Гарисимів Тарас, Гарасимів Богдан, 2017

Суспільні зміни в Україні, ознаменовані здобуттям державної незалежності, відмовою від тоталітарної ідеї політичного устрою та заміною на ідеологічно протилежний, обумовили якісно протилежну ситуацію в духовному житті народу. Принципово нова атмосфера, що склалася за останні десятиріччя на плюралістичній релігійній палітрі, викликана стрімким розвитком культурно-релігійних процесів, сприяла масовому виникненню та динамічному поширенню новітніх релігійних рухів та сект, нетрадиційних для країни. Вони є симптомом соціально-культурних трансформацій епохи, формою модернізації традиційного християнства у постмодерну добу. Відтак, в умовах численних світоглядних і релігійних криз, в українському соціумі виникає нагальна потреба звернутися до потенціалу європейської правничої практики як одного з визначальних засобів подолання духовної кризи.
Необхідність об’єктивного релігієзнавчо-правового аналізу державних документів європейських країн з означеної проблематики посилюється й тим, що намагання новітніх релігійних течій і напрямків знайти своє місце у суспільному житті України породило безліч проблем: суперечливе, а подекуди й різко негативне ставлення до них значної частини громадськості; антагоністичне налаштування традиційних конфесій; продуктивізацію конфліктності в соціумі; зростання нігілістичного ставлення до державного законодавства, і найголовніше, стрімке зростання кількості осіб, які постраждали (як психологічно, так і матеріально) від їх впливу.

Вікторія Чорнописька
кандидат історичних наук
асистент кафедри теорії та філософії права
Навчально-наукового інституту права та психології
Національного університету «Львівська політехніка»
© Чорнописька Вікторія, 2017

Проблема впливу деструктивних НРР на процеси безпечного функціонування духовної сфери життя суспільства була актуалізована на рубежі XX - XXI століть. Це пояснюється активним використанням деструктивними НРР сучасних засобів і способів, методології та методик маніпулювання свідомістю людей, що дестабілізують або зовсім руйнують духовність особистості, знищують в свідомості та світогляді неповторно особистісне, унікальне.
Все це говорить про деструктивні НРР як про небезпечну форму зовнішніх і внутрішніх загроз духовній сфері особистості та суспільства, прояв яких зумовлено рядом соціально-правих факторів. З одного боку, вони пов'язані процесами трансформації соціально-політичного та духовно-ідеологічного життя суспільства, а з іншого – відображають релігійні пошуки та психологічні особливості прихильників НРР. І те, і інше результатом руйнування традиційного світогляду індивіда та суспільства, що опинилися в стані «світоглядного вакууму», що призвів до прояву соціальної аномії (процесу розпаду соціокультурних цінностей та норм і відкрив шлях культурної та духовної експансії НРР в тотальній, структурній або ідейній формах) .

Сергій Єсімов

кандидат юридичних наук, доцент

доцент кафедри адміністративного і інформаційного права

Навчально-наукового інституту права та психології

Національного університету «Львівська політехніка»

© Єсімов Сергій, 2017

У сучасному суспільстві релігійна проблематика набуває актуальності. Стає зрозумілим, що релігійний фактор є важливим в життєдіяльності соціуму, впливаючи на індивідуальну та на суспільну ментальність, формуючи, прямо або побічно, ідеологічні домінанти, моральні та правові норми, соціальні інститути. Все більшу увагу розвитку релігійної сфери суспільства приділяється з боку держави, усвідомлюючи важливість в політичній, ідеологічній, моральній, виховно-освітній і багатьох інших сферах суспільного життя.

Звернення до духовної спадщини традиційних релігій видається цілком закономірним логічним підсумком усього історичного розвитку Україні як цивілізаційно-культурної спільності і держави, оскільки відображає, перш за все, спадкоємність в цьому розвитку. Однак поряд зі зростаючою роллю традиційних релігій в суспільному житті сьогодні спостерігається підвищений інтерес з боку багатьох громадян і навіть політичних структур до релігій нетрадиційної спрямованості, які правомірно називати нетрадиційними релігійними об’єднаннями. Відзначаючи діалектичну необхідність виникнення таких рухів, не можна не враховувати те, що багато з них є деструктивними та несуть загрозу національній безпеці.