БЮРО КИЄВО-ГАЛИЦЬКОГО ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПСТВА УГКЦ

У СПРАВАХ НОВІТНІХ РЕЛІГІЙНИХ РУХІВ І СЕКТ

Іван Павло ІІ

«…лише свобода, яка підпорядковується Правді, приводить людську особу до її правдивого добра. Добром особи є перебувати в правді та чинити правду»

(Енцикліка «Сяйво Істини» 84)

 

Андрей Шептицький

«Час воєнний утруднює людині кермуватися вказівками тверезого, ясного розуму, освіченого вірою. Верх беруть почування, вразливість, пристрасть, а з того нерозважні кроки, шкідливі не тільки для одиниці, але і для загалу, для цілої родини, громади й народу. Ця небезпека в положенню так особливо труднім, в якім находиться наш народ, стається прямо грізна»

(Пастирське послання до духовенства про обов'язок перестерігати вірних перед намовами провокаторів та агітаторів)
01.09.1939 р.

Якір

У ранньохристиянському мистецтві якір був символом надії. Згідно з Апостолом Павлом, надія «…для душі є ніби якір, безпечний і міцний...» (Євр. 6:18-19). Якір ототожнюється з Ісусом Христом і хрестом, а також святим Климентієм, папою Римським (мученицька смерть – прив’язаний до якоря та кинутий у море) і святим Миколою (покровителем моряків). Якір, увінчаний хрестом, став символом головної християнської ідеї – Надії на порятунок.

Матеріали конференцій

НОВАЯ ДОКТРИНА ПРАВОВОГО СТАТУСА СОЦИОСУБЪЕКТОВ КАК ОСНОВА ДЛЯ ЛЕГАЛИЗАЦИИ И РАЗМЕЖЕВАНИЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ НОВЫХ РЕЛИГИОЗНЫХ СЕКТ И ДВИЖЕНИЙ

Александр Кириченко 

доктор юридических наук, профессор заведующий кафедрой правоведения

Николаевский национальный университет им. В. А. Сухомлинского

Украина, г. Николаев

Александра Тунтула 

кандидат юридических наук, доцент

доцент кафедры гражданского и уголовного права и процесса  Черноморский национальный университет им. Петра Могилы 

Украина, г. Николаев

 

 

Решение столь деликатной проблемы, как легализация и размежевания новейших религиозных сект и движений, наиболее правильно осуществлять на основе положений разработанного автором, Ю. А. Ланцедовой и А. С. Тунтулой целого ряда новых доктрин и концепций юриспруденции [1; 2 и др.], среди которых в таком аспекте особого внимания заслуживают следующие.

Сущность новой доктрины базисных значений права как краеугольной категории юриспруденции состоит в выделении таких значений права: 1. Право как один из дистанционных нормативных способов (наряду с нормами морали, религии, политической целесообразности) управление волей социосубъектов (регулирования общественных отношений и управления государством). 2. Право как одна из базисных составляющих категорий (наряду со свободой, обязанностью и интересом) правового статуса социосубъектов. 3. Право как суммативная категория, объединяющая все существующее в государстве правовое регулирование [1, с. 39-40].

Рассматривая первое базисное значение права, следует обратить внимание, что наиболее эффективным (с наилучшими результатами), рациональным (с наименьшими затратами) и качественным (при отсутствии противоречий, пробелов и иных недостатков) способами управления волей социосубъектов в гуманистическом обществе являются нормативные, а среди них именно правовые, в рамках только которого должен решаться вопрос легализации и размежевания новейших религиозных сект и движений. 

Детальніше:НОВАЯ ДОКТРИНА ПРАВОВОГО СТАТУСА СОЦИОСУБЪЕКТОВ КАК ОСНОВА ДЛЯ ЛЕГАЛИЗАЦИИ И РАЗМЕЖЕВАНИЯ...

Проблеми законодавчого врегулювання питань Новітніх Релігійних Рухів в Україні

Протоієрей Ігор Онищук,
референт у справах зв’язків з органами державної влади
Департаменту зовнішніх відносин УГКЦ в Україні
Патріаршої Курії УГКЦ,
кандидат юридичних наук, доцент,
доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін
факультету №3 Національної академії внутрішніх справ
© Онищук Ігор, 2017


Питання про вдосконалення нормативно-правового регулювання новітніх нетрадиційних неорелігійних рухів і сект в Україні є складовою національної безпеки України. Релігійна складова національної безпеки України – це такий стан релігійно-церковного життя нації (її державно-церковних, міжцерковних і внутрішньоцерковних відносин), що є загрозою національним інтересам держави, стабільному розвитку суспільства та здійсненню невід’ємних прав і свобод громадян.
Культурне надбання є невід’ємною складовою частиною індивідуальної та колективної автентичності, яка встановлює зв’язок між минулим, сьогоденням і майбутнім традиційних церков (релігійних організацій) та держави. Економіка та політика нерозривно пов’язані з культурою, духовністю та мораллю. Згадаймо, наскільки швидко змогли відбудувати свою економіку Німеччина та Японія після поразки у Другій світовій війні. Перед ними постало дуже важке завдання: як у тяжких економічних умовах не дати цинізму, бездуховності, розпачу заволодіти душами людей, пригнічених жорстокою поразкою. І вони зуміли вийти із цієї кризи. У німців та японців було дуже розвинене почуття національної самосвідомості, повага до своєї традиційної культури, власних цінностей. Ці народи вірили у свої сили, а їхні еліти підтримували цю віру й спрямовували її у потрібне русло.

Детальніше:Проблеми законодавчого врегулювання питань Новітніх Релігійних Рухів в Україні

Діяльність НРР: проблеми інтеграції європейського законодавства

Тарас Гарасимів
доктор юридичних наук, професор
заступник директора – декан повної вищої освіти
Навчально-наукового інституту права та психології
Національного університету «Львівська політехніка»
Богдан Гарасимів
студент І курсу спеціальності 081 «Право»
Навчально-науковий інститут права та психології
Національного університету «Львівська політехніка»
© Гарисимів Тарас, Гарасимів Богдан, 2017


Суспільні зміни в Україні, ознаменовані здобуттям державної незалежності, відмовою від тоталітарної ідеї політичного устрою та заміною на ідеологічно протилежний, обумовили якісно протилежну ситуацію в духовному житті народу. Принципово нова атмосфера, що склалася за останні десятиріччя на плюралістичній релігійній палітрі, викликана стрімким розвитком культурно-релігійних процесів, сприяла масовому виникненню та динамічному поширенню новітніх релігійних рухів та сект, нетрадиційних для країни. Вони є симптомом соціально-культурних трансформацій епохи, формою модернізації традиційного християнства у постмодерну добу. Відтак, в умовах численних світоглядних і релігійних криз, в українському соціумі виникає нагальна потреба звернутися до потенціалу європейської правничої практики як одного з визначальних засобів подолання духовної кризи.
Необхідність об’єктивного релігієзнавчо-правового аналізу державних документів європейських країн з означеної проблематики посилюється й тим, що намагання новітніх релігійних течій і напрямків знайти своє місце у суспільному житті України породило безліч проблем: суперечливе, а подекуди й різко негативне ставлення до них значної частини громадськості; антагоністичне налаштування традиційних конфесій; продуктивізацію конфліктності в соціумі; зростання нігілістичного ставлення до державного законодавства, і найголовніше, стрімке зростання кількості осіб, які постраждали (як психологічно, так і матеріально) від їх впливу.

Детальніше:Діяльність НРР: проблеми інтеграції європейського законодавства

Деструктивність діяльності НРР як наслідок прогалин в праві

Вікторія Чорнописька
кандидат історичних наук
асистент кафедри теорії та філософії права
Навчально-наукового інституту права та психології
Національного університету «Львівська політехніка»
© Чорнописька Вікторія, 2017


Проблема впливу деструктивних НРР на процеси безпечного функціонування духовної сфери життя суспільства була актуалізована на рубежі XX - XXI століть. Це пояснюється активним використанням деструктивними НРР сучасних засобів і способів, методології та методик маніпулювання свідомістю людей, що дестабілізують або зовсім руйнують духовність особистості, знищують в свідомості та світогляді неповторно особистісне, унікальне.
Все це говорить про деструктивні НРР як про небезпечну форму зовнішніх і внутрішніх загроз духовній сфері особистості та суспільства, прояв яких зумовлено рядом соціально-правих факторів. З одного боку, вони пов'язані процесами трансформації соціально-політичного та духовно-ідеологічного життя суспільства, а з іншого – відображають релігійні пошуки та психологічні особливості прихильників НРР. І те, і інше результатом руйнування традиційного світогляду індивіда та суспільства, що опинилися в стані «світоглядного вакууму», що призвів до прояву соціальної аномії (процесу розпаду соціокультурних цінностей та норм і відкрив шлях культурної та духовної експансії НРР в тотальній, структурній або ідейній формах) .

Детальніше:Деструктивність діяльності НРР як наслідок прогалин в праві

Адміністративно-правові заходи протидії деструктивним нетрадиційним релігійним об’єднанням

Сергій Єсімов

кандидат юридичних наук, доцент

доцент кафедри адміністративного і інформаційного права

Навчально-наукового інституту права та психології

Національного університету «Львівська політехніка»

© Єсімов Сергій, 2017

У сучасному суспільстві релігійна проблематика набуває актуальності. Стає зрозумілим, що релігійний фактор є важливим в життєдіяльності соціуму, впливаючи на індивідуальну та на суспільну ментальність, формуючи, прямо або побічно, ідеологічні домінанти, моральні та правові норми, соціальні інститути. Все більшу увагу розвитку релігійної сфери суспільства приділяється з боку держави, усвідомлюючи важливість в політичній, ідеологічній, моральній, виховно-освітній і багатьох інших сферах суспільного життя.

Звернення до духовної спадщини традиційних релігій видається цілком закономірним логічним підсумком усього історичного розвитку Україні як цивілізаційно-культурної спільності і держави, оскільки відображає, перш за все, спадкоємність в цьому розвитку. Однак поряд зі зростаючою роллю традиційних релігій в суспільному житті сьогодні спостерігається підвищений інтерес з боку багатьох громадян і навіть політичних структур до релігій нетрадиційної спрямованості, які правомірно називати нетрадиційними релігійними об’єднаннями. Відзначаючи діалектичну необхідність виникнення таких рухів, не можна не враховувати те, що багато з них є деструктивними та несуть загрозу національній безпеці.

Детальніше:Адміністративно-правові заходи протидії деструктивним нетрадиційним релігійним об’єднанням

Питання суспільного сприйняття та правового регулювання діяльності новітніх релігійних рухів

Юрій Решетніков

кандидат філософських наук,

Голова Державного комітету України у справах

національностей та релігій у 2009-2010 роках

© Решетніков Юрій, 2017

Свобода совісті є однією з фундаментальних загальнолюдських цінностей, яка означає здатність особи до вільного самовизначення у духовній сфері. Досить знаменно, що ухвалення уквітні 1991 р. Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а фактично проголошення не лише декларативної, але й справжньої, забезпеченої у своїх проявах свободи совісті, стало однією з віх, що розмежовували радянську тоталітарну минувшину, де будь-який прояв свободи, а тим більш свободи совісті, свободи переконань, вважався державно небезпечним, та нову українську державність, що прагне розбудовуватися як правова та європейська, а отже із реальним забезпеченням проголошених цивілізованим людством прав і свобод.

Детальніше:Питання суспільного сприйняття та правового регулювання діяльності новітніх релігійних рухів

Нові релігійні течії в Україні: загрози уявні і реальні

Людмила Филипович

доктор філософських наук, професор зав. відділом

філософії та історії релігії Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України

© Филипович Людмила, 2017

З’явившись в Україні наприкінці 80-х-початку 90-х рр. ХХ ст., нові релігії за роки свого існування стали елементом її релігійного ландшафту, фактором духовного життя, суб’єктом міжрелігійних, навіть державно-церковних відносин, об’єктом постійної уваги з боку мас-медіа. Навколо нових релігій йдуть багаторічні дискусії щодо їхньої суті, причин виникнення, наслідків функціонування в суспільстві, впливу на свідомість особи і спільноти тощо. Але особливо гаряче в ЗМІ та експертних колах обговорюється питання небезпек і загроз, які несуть з собою нові релігійні течії (НРТ).

Детальніше:Нові релігійні течії в Україні: загрози уявні і реальні

Відповідальність за порушення рівноправності громадян залежно від їх релігійних переконань

Володимир Ортинський

директор Навчально-наукового інституту права та психології

Національного університету «Львівська політехніка»,

доктор юридичних наук, професор,

заслужений юрист України

© Ортинський Володимир, 2017

Відповідно до ст. 35 Конституції України, кожний громадяни має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі, якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою [1, с. 13].

Детальніше:Відповідальність за порушення рівноправності громадян залежно від їх релігійних переконань

Copyright © 2019. All Rights Reserved.