БЮРО КИЄВО-ГАЛИЦЬКОГО ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПСТВА УГКЦ

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри теорії та філософії права

Навчально-наукового інституту права та психології Національного університету «Львівська політехніка»

© Токарська Антоніна, 2017

 У час стрімких і складних суспільно-політичних процесів у нашій державі та за її межами роль державних рухів значною мірою приваблює увагу вітчизняних юристів. Причиною цього є переосмислення у сучасних умовах моральних цінностей. Події, нав’язані нам ворожою ідеологією для того, щоб підірвати європейські наміри, – жорсткі, а ідеології – жорстокі.

Церква є потужним соціальним інститутом. Їй належить провідна роль в утриманні морально-духовної рівноваги суспільства. Система канонічного права, що регламентує діяльність і становище релігійних організацій, не є раз назавжди даною. Вона змінюється і, на жаль, не на краще. Оцінка діяльності сект і новітніх релігійних рухів є яскравим підтвердженням цього стану. Неувага до даної проблематики спричинена недооцінкою цього інституту у соціально-правовому регулюванні життя суспільства.

Звернення до тематики церковних ієрархів і науковців продиктоване гострою і нагальною потребою розроблення засобів впливу соціально-правового регулювання найважливіших особливостей церковного права і їхньої регулятивної здатності.

Книга професора Іренеуша Камінс(ь)кого як робоча версія для приватного використання у такому праксеологічному вимірі є безцінною духовною річчю, яка на сьогодні залишається єдиною унікальною публікацією для дослідників-юристів, хоча, як зауважує автор, і «не без недопрацювань і прогалин». Хотілося б, щоб їх не було в українському перекладі, а відтак, повторюю, щоб цінність книги залишалася високою.

Увага цивілізованого суспільства до застосування норм права передбачає комплексне оволодіння правовою комунікацією, яка ґрунтується на знанні сучасних норм літературної мови, кодифікації, юридичної техніки (термінології, стилістики). Ці питання все частіше викликають посилений інтерес у юристів-законотворців, науковців. Адже через деформації у мовленні передаються і формуються деформації комунікативного мислення. А це відповідно переходить у площину недогляду щодо захисту прав і свобод людини і громадянина, у поле законотворчості.

Аналіз чинного законодавства як для науки, так і для практики, для всього суспільного буття стає чи не найактуальнішим завдання, яке ґрунтується на використанні ефективних теоретикометодологічних підходів пізнання у правознавчій сфері. Сучасні дослідники, а серед них К. Жоль, трактують роботу над законодавством у трьох вимірах: інкорпораційному, кодифікаційному та консолідаційному. Перший (incorporatio) – включення до свого складу – передбачає опрацювання законодавства без внесення нових актів, а лише здійснює класифікацію нормативних актів за певними тематичними принципами.

Щодо кодифікації (codificatio), то вона передбачає опрацювання чинного права, що вносить в нього внутрішній зв’язок і системну єдність, не обмежуючись механічним поєднанням чинних законів, а обумовлює таке опрацювання нормативних актів на підставі концептуально зумовленого вибору, що усуває невідповідності щодо принципів побудови системи права [2]. Фактично цей підхід покладають в основу творення нових законодавчих актів правотворчі органи держави. На етапі реформування законодавства в Україні і приведення його у відповідність до змінених соціальних реалій особливої ваги набуває тлумачення (interpretatio Legis) інтенсіоналу

(смислу) юридичних норм європейського, міжнародного права (у нашому випадку того, що стосується новітніх релігійних рухів та сект). У сучасній судовій практиці важливими є смислове, точне значення норми, яку треба застосовувати. У зв’язку з цим правова реформа України може спиратися на величезні напрацювання, які запропонував професор Іренеуш Камінскі у своєму унікальному виданні. Оскільки ми користуватимемося його перекладом з польської мови, то, зрозуміло, що для нас важливим є зіставний аналіз або тлумачення європейських норм релігійного законодавства.

Розрізняючи легальне і доктринальне тлумачення законів, зауважимо, що в даному контрастивно-лінгвістичному аналізі нас цікавить і перше, і друге тлумачення: бо і пояснення норми закону, сформоване міжнародними інститутами, їх законодавчою владою, і доктринальне – лінгвоюридичне тлумачення підказує нам неминучий шлях до творення ефективного сучасного права, яке має відповідати вимогам глобалізованого співтовариства.

Доктринальне тлумачення передбачає лінгвоюридичний аналіз семантики, інтенсіоналу словесно вираженої норми. З цією метою в сучасній літературній мові існують норми, які обґрунтовують «унаочнюють» доктринальне тлумачення (йдеться про лексичні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні, орфографічні, акцентуаційні норми). Для результативності тлумачення особливо важливим елементом є аналіз логічності викладу, який виконується на основі сучасних лінгвістичних норм і тісно з ними пов’язаний.

Проблемним аспектом «контрастивного» законотворення є знання системи і норм української літературної мови на лексичному рівні. Йдеться про нормативність слововживання. Ознаками нормативності є мовлення: те, що відповідає системі національної мови та не суперечить її законам; те, що не призводить до стилістичного і стильового дисонансу; те, що увиразнює і уточнює контекст; те, що не містить калькованих елементів з інших мов за наявності власних, питомо українських. Лексичні норми мови охоплюють точність слововживання, чистоту мовлення, правильність слововжитку. На жаль, часто трапляються окремі неточності, пов’язані із уживанням у тексті калькованих із російської мови слів. Наприклад: існуюче право, існуючий закон, існуючі права, відлякуючий ефект, співставлення, відділення Церкви від держави, розробка, здача іспитів, свого роду шок, діючі закони, оточуюче середовище, зобов’язуючі правові акти та ін.

В українському тексті перекладів спостерігаються неточності морфологічного характеру. Йдеться про норми сучасної української літературної мови, які регламентують вибір граматичних форм слова. Труднощі виникають із уживанням слів (переважно іменників чоловічого роду другої відміни) духа критицизму, терміну – у значенні «поняття»; документу, замість духу, терміна, документа.

Часто залишаються проігнорованими сучасні норми давального відмінка для іменників чоловічого роду: декану, Андрію, просвітеру, замість деканові, Андрієві, просвітерові.

Відбувається сплутування значення займенників їх – їхній: їх діяльність, їх велика кількість, їх зв’язки, їх суть, їх родин, їх  впливи, їх послідовники, на їх адресу, їх розум і т. д. замість їхній (я).

Іменник жіночого роду авторка властивий для розмовного стилю, а не для офіційно-ділового чи наукового, якому притаманне використання іменників чоловічого роду на позначення роду занять чи професій жінок.

Вибір правильних синтаксичних конструкцій регламентують синтаксичні норми, пов’язані із правильністю побудови словосполучень і речень, їхньої логічної пов’язаності, правильності побудови конструкцій з однорідними членами речення. Наприклад: Рапорт показує, що певний негативний суспільний резонанс викликає брак у послідовників цих рухів зацікавлення життям.

Ускладнює сприйняття тексту і така побудова речень, як: «Важко дати визначення поняття громадського порядку як дуже суб’єктивну і змінну залежно від визнання держави цінність; чи «Я не маю наміру ображати будь-яких релігійних почуттів або «Коли злочини повторюються, то можна заборонити їх (?) діяльність», – виникає двозначність. У наведених реченнях семантика ускладнена ще й ненормативними лексемами, вжитими із порушеннями відмінкових форм.

Порушення норм побудови ряду однорідних членів речення спостерігається теж часто у зв’язку із тим, що недогляд виникає через різні граматичні форми однорідних членів речення.

Існують проблеми із відтворенням українською мовою прізвищ іншомовного походження: Сінрікйо, Чінмой, Крішка, Нічірен, Річард, Чінгіарі, Сіммонус, Френсіс, Тіррел та ін. 

Закономірно висловлений сумнів щодо варіантного відтворення прізвища Фрейсера як Фрейзер, Трейсер, Фризер. Літературною нормою в українській мові є той варіант, який відтворює звучення прізвища у мові-продуценті.

Стилістичні хиби у перекладі стосуються сплутування семантики лексем: «злочини, здійснені, рапорт зустрівся, рапорт говорить, скоєння злочину, йде мова, здача іспитів, свої власні, уникання податків та ін.

Часто проігнорованою у перекладі є питомо національна риса української мови – її милозвучність. Наприклад, в зв’язку, з врахуванням, наведені з сектами, конфлікт зі законом.

Отже, для контрастивного аналізу європейського законодавства, його доктринального тлумачення надважливо використовувати вже розроблений лінгво-філософсько-методологічний фундамент наявних методів і методики тлумачення законів та підзаконних нормативно-правових актів, що не порушує вироблених загальнотеоретичних законів пізнання та аксіології науки права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Камінський І. Секти і новітні релігійні рухи: офіційні документи, коментарі і тексти джерел / І. Камінський. – Львів, 2016.