БЮРО КИЄВО-ГАЛИЦЬКОГО ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПСТВА УГКЦ

У СПРАВАХ НОВІТНІХ РЕЛІГІЙНИХ РУХІВ І СЕКТ

Іван Павло ІІ

«…лише свобода, яка підпорядковується Правді, приводить людську особу до її правдивого добра. Добром особи є перебувати в правді та чинити правду»

(Енцикліка «Сяйво Істини» 84)

 

Андрей Шептицький

«Час воєнний утруднює людині кермуватися вказівками тверезого, ясного розуму, освіченого вірою. Верх беруть почування, вразливість, пристрасть, а з того нерозважні кроки, шкідливі не тільки для одиниці, але і для загалу, для цілої родини, громади й народу. Ця небезпека в положенню так особливо труднім, в якім находиться наш народ, стається прямо грізна»

(Пастирське послання до духовенства про обов'язок перестерігати вірних перед намовами провокаторів та агітаторів)
01.09.1939 р.

Якір

У ранньохристиянському мистецтві якір був символом надії. Згідно з Апостолом Павлом, надія «…для душі є ніби якір, безпечний і міцний...» (Євр. 6:18-19). Якір ототожнюється з Ісусом Христом і хрестом, а також святим Климентієм, папою Римським (мученицька смерть – прив’язаний до якоря та кинутий у море) і святим Миколою (покровителем моряків). Якір, увінчаний хрестом, став символом головної християнської ідеї – Надії на порятунок.

СВОБОДА ВИРАЖЕННЯ РЕЛІГІЙНИХ ПОГЛЯДІВ ПРЕДСТАВНИКАМИ НОВІТНІХ РЕЛІГІЙНИХ РУХІВ: ПИТАННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теорії та філософії права Навчально-наукового Інституту права та психології

Національного університету «Львівська політехніка»

 © Ярмол Лілія, 2017

 Свобода вираження релігійних поглядів людини, зокрема представниками новітніх релігійних рухів у нашій державі регламентується Конституцією України, яка проголошує право кожного на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35),та Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 р. У низці інших нормативно-правових актів України визначені юридичні засоби реалізації, охорони і захисту цієї свободи. Крім того, згідно зі ст.9 Конституції України, частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, в яких також закріплена свобода вираження релігійних поглядів(згода на їх обов’язковість надана Верховною Радою України). Це, насамперед Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ООН, 1966 р.) (ст.18) та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рада Європи, 1950 р.) (ст.9). Зазачені міжнародні документи не містять переліку релігійних організацій, у тому числі новітніх.

У Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації» проголошений важливий принцип – «усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Надання будь-яких переваг або встановлення обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається» (ч. 4 ст. 5). У Конституції України цей принцип не відображений. 

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання зазначених релігійних організацій. Представницькими органами релігійних об'єднаньє їхні центри (управління) (ч.2 ст. 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).

Ні Конституція України, ні Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» не передбачають поділу релігійних організацій на традиційні або нетрадиційні, новітні, визнані або невизнані тощо, не називають жодних релігій.

При цьому у низці нормативно-правових актів та інших документів України міститься вказівка певних видів релігійних організацій, угруповань. Так, у Законі України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року зазначається, що держава здійснює захист дитини від залучення її до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій (ч. 2 ст. 10)[1].

У документі «Заходи щодо нейтралізації діяльності деструктивних тоталітарних культів, мінімізації їх негативного впливу на суспільство» № 191/96 (затверджених 03.01.1997 р. Віцепрем’єр-міністром України І.Курасом) [2] закріплені такі положення: здійснювати реєстрацію статутів громад нетрадиційних релігій лише після вивчення їх реальної культової практики на підставі відповідної правової, релігієзнавчої, а за потреби – і медико-психологічної експертизи (п. 1);орієнтувати керівників друкованих та електронних засобів масової інформації на ознайомлення громадськості з діяльністю деструктивних культових організацій та негативними соціальними наслідками їх діяльності (п. 4);проводити широку просвітницьку роботу серед населення, особливо молоді та дітей, з метою ознайомлення їх зі справжньою природою деструктивних тоталітарних культів та негативними наслідками їх діяльності для здоров'я – і морального і фізичного – людей (п. 5). 

Щоб забезпечити виконання зазначених «Заходів» Кабінету Міністрів України, Голова Львівської облдержадміністрації прийняв розпорядження «Про план реалізації Заходів Кабінету Міністрів України щодо нейтралізації діяльності деструктивних тоталітарних культів» від 30.01. 1997 р. № 53.Згідно з ним, було затверджено склад консультативної групи, в завдання якої входило вивчення негативного впливу деструктивних тоталітарних культів на населення області та підготовка необхідних змін до чинного законодавства України. 

Зазначені підзаконні нормативно-правові акти суперечать законодавчим актам України, які не передбачають діяльності традиційних чи нетрадиційних релігійних організацій, а особливо деструктивних, тоталітарних культів. На законодавчому рівні України не окреслено також  поняття, видів екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій. На відміну від України, Російська Федерація прийняла Федеральний Закон «Про протидію екстремістській діяльності» (від 25. 07. 2002 р.)[3], котрий однак викликає занепокоєння в правозахисників, міжнародних інституцій[4].

У даному контексті варто зауважити, що згадка про якусь релігію чи релігійну організацію у нормативно-правових актах, документах держав та поділ перших на певні види не свідчать про порушення принципу їх рівності.

Згідно з Наказом Міністерства культури України «Про річну статистичну звітність з питань державно-конфесійних відносин в Україні за 2015 рік (релігійні організації)» від 31.03. 2016 р., № 184 затверджено «Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 1 січня

2016 року» (Форма №1)[5], в якому наведені статистичні дані про нові релігійні організації України, їх назви та види. Так, станом на 1 січня 2016 р. в Україні діяло 35 709 релігійних організацій, з них 407 нових (що становить 1,1% від загальної кількості релігійних інституцій).

У зазначеному документі зафіксовані такі нові релігійні організації України: 

  • православного походження (6 одиниць), а саме: Православна церква Матері Божої «Державна» (4) (діють в Дніпропетровській, Одеській області, місті Києві); релігійні організації церкви Преображенної Божої Матері (Богородична Церква) (2, з них 1 –незареєстрована) (діють в Донецькій, Чернівецькій області);
  • юдейського походження – (47одиниць),у тому числі релігійні організації месіанського іудаїзму (37) (діють в 13 областях України та в м. Києві); релігійні організації іудео християн (10)

(діють в 5 областях України та в м. Києві);

  • язичницького спрямування(150одиниць), серед яких релігійні організації Рідної української національної віри (73) (діють в 19 областях України та в м. Києві); Духовний центр родового вогнища Рідної православної віри (24) (діють в 9 областях України та в м. Києві); релігійний центр об’єднання релігійних громад рідновірів України (8) (діють в 5 областях України та в м. Києві); релігійні організації церкви українських язичників (8) (діють в 3 областях України та в м. Києві);
  • інші релігійні організації язичників (37, з них 1 – незареєстрована) (діють в 12 областях України та в м. Києві);
  • орієнталістського походження(94 одиниць). До них відносяться релігійні організації Товариства Свідомості Крішни ) (51, з них 5 – незареєстровані)(діють в 19 областях України та в м. Києві); релігійні організації прихильників ШріЧінмоя (3, всі не зареєстровані)(діють у Вінницькій, Запорізькій та Чернівецькій областях України); релігійні організації Всесвітньої чистої релігії (Сахаджа-йога) (17, з них 7 –незареєсторвані) (діють в 7 областях України); релігійні організації Руху Махаріші (трансцендентальна медитація) (2 –незареєсторвані) (діють у Запорізькій та Чернівецькій областях); інші релігійні організації орієнталістського походження (21, з них 17– незареєстровані) (діють в 11 областях України та в м. Києві);
  • інші нові релігійні осередки(110 одиниць):релігійні організації віри Багаї (12) (діють в 8 областях України та в м. Києві); релігійні організації церкви Останнього заповіту (6) (діють в 5 областях України та в м. Києві); релігійні організації Вселенської церкви великого білого братства (ЮСМАЛОС) (3 – незареєстровані) (діють у Запорізькій області); релігійні організації напряму «Наука розуму» (6,з них 4 –незареєстровані) (діють у Донецькій та Запорізькій областях); релігійні організації церкви Саєнтологія (3 – незареєстровані) (діють у 2 областях України та в м. Києві); окремі нові релігійні організації (80, з них 7 – незареєстровані) (діють у 12 областях України).

Отже, згідно з наведеними статистичними даними, станом на 1 січня 2016 р. серед нових релігійних організацій України незареєстрованими є 53. Найменша кількість нових релігійних організацій діє в Західній Україні.

Необхідно зазначити, що в Україні повідомляти державні органи про створення релігійних громад не обов’язково (ч.3 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).

На нашу думку, таке інформування повинно бути обов’язковим, оскільки, воно не є втручанням у внутрішні справи релігійної організації. До того ж, держава повинна мати відомості про створення релігійних громад, щоб контролювати їх діяльність згідно з чинними законами. Якщо така громада діє в межах законодавства, вона не має підстав боятися повідомляти про своє створення відповідні державні органи. 

Згідно з ч. 1 ст.14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до місцевих органів виконавчої влади. 

На нашу думку, при реєстрації релігійної громади варто збільшити мінімальну кількість засновників (скажімо, до 25 осіб);розширити перелік поданих відомостей, зокрема надати також протокол загальних зборів релігійної громади, список громадян, що її утворили, відомості про склад органів управління, копії статуту (положення) релігійного управління (центру), якщо він розташований за межами України; дані про основи віровчення, про ставлення релігійної громади до сім’ї і шлюбу, освіти, здоров’я її послідовників, про обмеження для членів і служителів організації щодо їхніх прав та обов’язків.

Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації»також передбачено, що за необхідності орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів (ч. 4 ст. 14). У ст. 30 зазначеного Закону України закріплено, що центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері релігії забезпечує релігієзнавчу експертизу за участю представників релігійних організацій та відповідних спеціалістів. При цьому випадки її призначення та порядок проведення на даний час юридично не регламентовані. В Інформаційному звіті Державного комітету України у справах релігій за 1998 р. «Про стан та тенденції розвитку релігійної ситуації, державно-церковних відносин в Україні» зазначається, що Кабінет Міністрів України створив Державну релігієзнавчу експертну раду, завдання якої полягає в експертизі віросповідної доктрини неорухів та вивченні їх практики. Отже, для забезпечення її діяльності необхідно розробити й затвердити урядовою постановою окреме «Положення про підстави і порядок проведення державної релігієзнавчої експертизи».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/
  2. «Заходи Кабінету Міністрів України щодо нейтралізації діяльності деструктивних тоталітарних культів, мінімалізації їх негативного впливу на суспільство» від 03.01.1997 р. № 191/96 // Див.: архів Департаменту з питань культури, національностей та релігійЛьвівської обласної державної адміністрації.
  3. Федеральный Закон РоссийскойФедерации «О противодействии экстремистской деятельности»от 25.07.2002г.[Электронный ресурс].Режим доступа: http://kremlin.ru/acts/bank/18939/page/1
  4. Мнение Венецианской Комиссии по поводу Федерального закона «О противодействии экстремистской деятельности». [Электронный ресурс].Режим доступа: http://www.sova-

center.ru/misuse/publications/2012/07/d24899

  1. Наказ Міністерства культури України від 31.03. 2016 р., № 184 «Про річну статистичну звітність з питань державно-конфесійних відносин в Україні за 2015 рік (релігійні організації)».[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245083533&cat_id=244950594.

 

Copyright © 2019. All Rights Reserved.