БЮРО КИЄВО-ГАЛИЦЬКОГО ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПСТВА УГКЦ

Більшість людей вважають себе стійкими проти психоманіпуляцій і кажуть, що ніщо не позбавить їх можливості контролювати власний розум. Вони переконані, що раціональне мислення захищає їх від контролю над свідомістю. Вони навіть не допускають думки, що ми всі певною мірою піддаємося маніпуляції. А найбільше полегшує сектам вербування наше переконання, що ми не піддамося на їхні аргументи.

Є три причини, через які інтелігентна, освічена, вихована в нормально функціонуючій сім’ї може бути завербованою в секту. Першою причиною є брак усвідомлення загрози, якою є секта і контроль над свідомістю. Друга причина – конкретні ситуації, в яких людина більш схильна до психічної маніпуляції. Типовими ситуаціями є хвороба, смерть когось із близьких, розпад родинних стосунків, приїзд на нове місце на навчання, втрата праці. В житті кожної людини стається щось, що послаблює її пильність і призводить до зниження психічної стійкості. Тоді легше піддатися привабливому членові секти, котрий обіцяє товариство доброзичливих людей, любов, розуміння та беззастережне прийняття. Третім чинником, що полегшує вербування, є психічні схильності особи. Люди, які не вміють критично мислити, як правило, є легшою мішенню. Якщо хтось мислить магічними категоріями, вірить у призначення, то передбачення лідера групи або події, що з ними співпадуть, зроблять на таку людину велике враження.

Ті, що шукають сприйняття від ровесників, серед яких почувають себе в безпеці, як і ті, в кого низька самооцінка, більш сприйнятливі до психоманіпуляції. Секти уникають серйозно хворих людей і людей із психічними розладами.

Викриття помилкових переконань

1. Не існує такого поняття, як контроль над свідомістю.

Контроль над свідомістю не позбавляє людину її справжнього „я”. Просто замість цього він створює нове „я” – культове, котре домінує нам реальним, обмежуючи вільну волю особи. В сектах не всі піддаються котролю свідомості весь час й однаковою мірою. Навіть у межах однієї групи рівень такого контролю дуже різноманітний. Деякі члени мають відсутній погляд і виглядають дуже виснаженими фізично, але це крайні випадки. Найчастіше причиною такого стану речей є брак достатньої кількості сну та недоїдання. Однак, частіше культова особистість справляє враження абсолютно розвиненої, хоча насправді значну її частину складають таланти й навички справжнього „я”. Однак, не можна піддаватися враженню, що член секти тільки з виду поводиться нормально. Той факт, що люди покидають секти, може також бути аргументом проти існування котролю за свідомістю. Тим часом істина полягає в тому, що люди виходять із сект, коли або контроль над свідомістю настільки був послаблений, що вони починають раціонально мислити, або їх із сект виганяють. Те, що люди виходять із сект, зовсім не означає, що нема контролю над свідомістю, а свідчить лише про те, що він не є повним. Людина, яка знаходиться під впливом секти, не позбавлена повністю своєї справжньої ідентичності.

2. Все є контролем над свідомістю.

Часто люди кажуть, що ми піддаємося контролю над свідомістю всюди – у психотерапевта, системою освіти, в армії, тому ми повинні з ним погодитися. Узагальнюючи та говорячи, що все є контролем над свідомістю, ми втрачаємо можливість бачити відмінності. Не все є контролем свідомості, але майже кожна людина чи установа може його застосовувати. Практично в кожній галузі життя ми маємо справу із застосуванням впливу, однак контроль над свідомістю – це крайній випадок явно руйнівного характеру. .

3. Навіщо щось робити? Він каже, що щасливий.

Часто особи, які входять у секту, кажуть, що тільки тепер зрозуміли, що то значить справжнє щастя. А жертовність і терпіння визначають цим словом. Культова ідентичність створюється під впливом дії на людину різних технік контролю над свідомістю. Вона становить тільки частину особистості. Помилково можна прийняти культову ідентичність за справжню, думаючи таким чином, що людина щаслива. Однак, варто лише вияснити, що криється під маскою усмішки. Треба пам’ятати про те, що член секти вчиться придушувати власні негативні думки й почуття. Крім того, їм також прививають думку, що про секту і про свою участь у ній можна говорити виключно позитивно. Коли член секти запевняє, що щасливий, то переважно говорить це не він сам, а його культова ідентичність. А вона робить усе те, чого її навчили. Можна членові секти задати таке питання, як:

• „Що ти маєш на думці, коли говориш, що ти щасливий?”

• „Якби ти був нещасливий, чи ти би признався в цьому самому собі?”

• „ Якби ти був нещасливий, ти би сказав нам про це?”

• „Що таке могло би трапитися, щоби ти відчував себе настільки нещасним, щоби вийти з групи?”

4. Він дорослий. Я не маю права втручатися.

Контроль свідомості послаблює здатність людини приймати зрілі рішення. Повнолітні члени сект можуть змушувати своїх близьких до мовчазної згоди на їхню приналежність до деструктивної групи, вдаючись до шантажу, напр., що розірвуть з нею будь-які стосунки, якщо їх не будуть „сприймати як дорослих людей”. Те, що хтось повнолітній, зовсім не означає, що він поступає відповідально як доросла особа. Часто духовні провідники своїх підданих намовляють стати „дітьми Божими”. Дитяча наївність є важливим компонентом культової особистості. Поклоніння, яке відчуває дитина до батька, є саме тим, чого потребує лідер, щоби мати повний контроль над своїми послідовниками. Тому кожен має право, навіть обов’язок допомогти близькій людині відновити здатність думати самостійно.

5. Він має право вірити у все, що захоче.

Це правда, що кожен має право вірити у все, що йому подобається. Але вибір цієї віри він повинен зробити вільно і з повним розумінням того, до чого долучається. Секти намагаються створити враження, що те, що роблять їхні члени, є виявом вільної волі; насправді вони лише обманюють себе, що вільні у виборі. Адже про який вільний вибір йдеться, якщо особа піддається психоманіпуляції.

6. Він надто розумний для того, щоби вступити в секту.

Може здаватися, що особи інтелігентні й талановиті, які часто походять із добрих родин та мають вищу освіту, стійкі до впливу сект. Секти навмисно вербують „цінних” людей. Вони, власне, шукають інтелігентних, дбайливих, що мають сильну мотивацію до діяльності. І уникають не надто кмітливих, з важкими емоційними проблемами. Такі особи будуть обтяжливими для секти.

7. Він, напевно, слабкий або шукає простих відповідей. Йому потрібен хтось, хто підкаже, що робити.

Звичайно, це правда, що багато людей, які належать до сект, мають різні особисті проблеми, але їх має кожен. Однак, було би помилкою звинувачувати у приналежності до секти виключно її члена.

8. Там, де вона знаходиться, їй краще.

Прийняття такого припущення може бути частково виправдане, особливо якщо хтось перестав пити, вживати наркотики і т.д. Для когось, хто щодня зазнавав багато болючих переживань, перебування в секті може принести тимчасове полегшення, але не вирішить його проблем. Деструктивний, або руйнівний контроль над свідомістю вже сам по собі є формою психічного насильства. Всі ці не вирішені проблеми дадуть про себе знати відразу, як людина залишить секту. Лише до них ще додадуться проблеми, викликані перебуванням у деструктивній групі.

9. Сам піде звідти, коли буде готовий.

Така точка зору основана на припущенні, що член секти має вільний вибір і можливість виходу. Але ж він цього не має, бо його свідомість знаходиться під контролем.

10. Ми втратили надію.

Люди часто впадають у відчай, вважаючи, що використали вже всі можливості, щоби звільнити члена секти з-під контролю над свідомістю, і все ж нічого доброго з цього не вийшло. Треба сказати собі, що можливо підвела якась спроба його врятувати. В той же час треба вірити, що близька людина все-таки вийде з групи, це лише питання часу.