БЮРО КИЄВО-ГАЛИЦЬКОГО ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПСТВА УГКЦ

У СПРАВАХ НОВІТНІХ РЕЛІГІЙНИХ РУХІВ І СЕКТ

Іван Павло ІІ

«…лише свобода, яка підпорядковується Правді, приводить людську особу до її правдивого добра. Добром особи є перебувати в правді та чинити правду»

(Енцикліка «Сяйво Істини» 84)

 

Андрей Шептицький

«Час воєнний утруднює людині кермуватися вказівками тверезого, ясного розуму, освіченого вірою. Верх беруть почування, вразливість, пристрасть, а з того нерозважні кроки, шкідливі не тільки для одиниці, але і для загалу, для цілої родини, громади й народу. Ця небезпека в положенню так особливо труднім, в якім находиться наш народ, стається прямо грізна»

(Пастирське послання до духовенства про обов'язок перестерігати вірних перед намовами провокаторів та агітаторів)
01.09.1939 р.

Якір

У ранньохристиянському мистецтві якір був символом надії. Згідно з Апостолом Павлом, надія «…для душі є ніби якір, безпечний і міцний...» (Євр. 6:18-19). Якір ототожнюється з Ісусом Христом і хрестом, а також святим Климентієм, папою Римським (мученицька смерть – прив’язаний до якоря та кинутий у море) і святим Миколою (покровителем моряків). Якір, увінчаний хрестом, став символом головної християнської ідеї – Надії на порятунок.

Церковні документи

Послання Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ стосовно небезпеки гендерної ідеології

Послання Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української Греко-Католицької Церкви стосовно небезпеки гендерної ідеології.

 1. У ХХ ст. український народ потерпів від безбожного радянського режиму, який намагався силою відірвати людей від коріння віри і накинути їм атеїстичний світогляд, видаючи його за єдиний «науковий», що заперечував свободу совісті людської особи та позбавляв її права на вільне сповідування своїх релігійних переконань. На початку ХХІ ст. світ постає перед схожими викликами, які, однак, не супроводжуються відкритим і кривавим переслідуванням, а послуговуються прихованими ідеологічними засобами нищення християнської віри і моралі та загальнолюдських цінностей. Деякі з таких викликів стосуються сфери людської статевості та сімейного життя і не є новими для України: вони, радше, по-новому акцентовані чи представлені суспільній свідомості. Інші ж – цілком нові і навіть далекі від українського контексту, проте певні сили намагаються їх нам штучно нав’язати.

2. Зокрема, значну загрозу сьогодні несуть теорії гендеру (від англійського gender – «рід», «тип», «стать»), які намагаються зруйнувати сприйняття людської статевості як Божого дару, що природно пов’язаний із біологічною відмінністю між чоловіком і жінкою; а також впроваджують небезпечний лад людського співжиття та підважують основи міжособистісного спілкування. Поняття людської гідності та свободи зазнають широких маніпуляцій, правдиве значення цих важливих моральних категорій підмінюється та викривляється. Усі ці намагання реалізуються дуже активно, систематично та продумано, з використанням політичної кон’юнктури та популістських гасел. Водночас справжня суть і мета залишаються прихованими від широкого загалу. Унаслідок цього українське суспільство, чутливе до утвердження власної гідності і свободи, наражається на небезпеку необдумано прийняти за істину сумнівні атеїстичні теорії, які обґрунтовуються намаганнями ствердити гідність людини, досягнути рівноправ’я між людьми, оборонити право людини на свободу тощо.

Детальніше:Послання Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ стосовно небезпеки...

СЕКТИ І НОВІТНІ РЕЛІГІЙНІ РУХИ ЯК ДУШПАСТИРСЬКА ПРОБЛЕМА. ВСТУП.

Виникнення і розвиток сект, тобто новітніх релігійних рухів, є важливим явищем в історії релігії наших часів. Їх діяльність відзначається великою живучістю. Деякі з них мають езотеричний характер. Початок іншим дала їх власна, особлива інтерпретація Біблії. Багато з них походять від релігій Африки й Азії, або синкретично поєднують елементи цих релігій з християнством.

До єпископів надходить багато прохань щодо інформації та настанов, від них очікують вжиття конкретних заходів стосовно цього тривожного явища. Однак у багатьох випадках брак відповідної інформації може спричинити те, що не буде впроваджена жодна душпастирська ініціатива, або ж призведе до перебільшеної реакції.

Як введення в дискусію і допомогу у плануванні душпастирської роботи хотів би тут обговорити, високоповажні Отці, наступні питання:

1.ТЕРМІНОЛОГІЯ

Складна реальність

Існує питання, яка термінологія повинна використовуватися стосовно спільнот, про які йде мова. І це тому, що реальність сама по собі є складна. Ті спільноти значно відрізняються між собою з точки зору конфесії, походження, розміру, способів залучення нових членів, моделей поведінки і ставлення до Церкви, до інших релігійних груп, а також до суспільства. Тут ми обговоримо декілька визначень, за допомогою яких можна охарактеризувати цю реальність.

Секта

Слово "секта" на перший погляд більше підходить для позначення малої групи, яка відокремилася від більшої релігійної спільноти, найчастіше християнської, а її вірування та практики вважаються відхиленням.

Не всюди це слово вживається в однаковому значенні. Наприклад, у Латинській Америці, існує тенденція визначати цим терміном усі некатолицькі спільноти, навіть якщо вони належать до традиційних протестантських Церков. Проте, у тій же Латинській Америці в більш екуменічних середовищах слово "секта" вживають до груп екстремальних і агресивних. У Західній Європі це слово викликає негативні асоціації, натомість в Японії нові релігії, що походять від синтоїзму або буддизму, зазвичай називають сектами, однак, це не є синонімом негативної оцінки.

Детальніше:1.ТЕРМІНОЛОГІЯ

2. ТИПОЛОГІЯ НОВІТНИХ РЕЛІГІЙНИХ РУХІВ

Рухи, що посилаються на християнство

Серед рухів, що посилаються на християнство, можна виділити новітні рухи, що зародилися з протестантської реформації; секти, вкорінені в християнстві, але які істотно відрізняються від нього з точки зору доктрин; рухи, що походять з інших релігій або рухів з гуманітарним підґрунтям, або такі, що посилаються на т. зв. "людський потенціал" (до таких належить «Нью Ейдж» та релігійні терапевтичні групи), або на "божественний потенціал", що особливо зустрічається у східних релігійних традиціях. Інший характер мають новітні релігійні рухи, що виникли в результаті контактів між світовими релігіями і первісними релігійними культурами.

Рухи, що посилаються на "систему знань"

Детальніше:2. ТИПОЛОГІЯ НОВІТНИХ РЕЛІГІЙНИХ РУХІВ

3. ҐЕНЕЗА НОВІТНІХ РЕЛІГІЙНИХ РУХІВ ТА ПРИЧИНИ ЇХ РОЗВИТКУ

Духовні потреби

Новітні релігійні рухи виявляють існування духовних потреб, які Церква, як і інші релігійні інституції, досі не зауважувала або не змогла на них дати відповідь.

Пошук культурної ідентичності

Новітні релігійні рухи можуть виникати і залучати прихильників тому, що люди в часи культурних перемін, які породжують почуття розгубленості, шукають в них власну ідентичність.

Заповнення порожнечі

Багато християн вступають у секти та новітні релігійні рухи в переконанні, що це дозволить їм задовольнити своє прагнення пізнати Святе Письмо, реалізувати потребу емоційних почуттів, стане нагодою до танців і співу та до отримання ясних і чітких відповідей на запитання.

Детальніше:3. ҐЕНЕЗА НОВІТНІХ РЕЛІГІЙНИХ РУХІВ ТА ПРИЧИНИ ЇХ РОЗВИТКУ

4. НОВІТНІ РЕЛІГІЙНІ РУХИ: ПРОБЛЕМИ І ВИКЛИКИ

Єдність Церкви

Новітні релігійні рухи віддаляють католиків від єдності та сопричастя з Церквою. Основою такого сопричастя являється єдність віри, надії та любові, отриманих у Таїнстві Хрещення. Поживою для сопричастя є святі Тайни, Слово Боже та християнське служіння.

Екуменізм

Важливо завжди бачити відмінності між сектами і новітніми релігійними рухами з однієї сторони, і Церквою та церковними спільнотами з другої. Відмінності між екуменічними стосунками і контактами Церкви з сектами потребує ще глибокого осмислення.

Детальніше:4. НОВІТНІ РЕЛІГІЙНІ РУХИ: ПРОБЛЕМИ І ВИКЛИКИ

5. ДУШПАСТИРСЬКА ВІДПОВІДЬ: ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Відповідь не може бути виключно негативною

Розмірковуючи над тим, яку душпастирську позицію повинна зайняти Церква стосовно новітніх релігійних рухів, почнімо з настанов, чого слід уникати: не треба нападати на новітні релігійні рухи і не займати негативної позиції стосовно їхніх членів. Радше треба керуватися світлом віри та любов᾽ю.

Церква сприймає осіб, що належать до новітніх релігійних рухів, не як ворогів, на яких треба нападати, а як людей, відкуплених через Христа, які пішли неправильним шляхом і з якими Церква прагне ділитися світлом і любов᾽ю Христа. В появі нових релігійних рухів Церква вбачає знамення часу.

Детальніше:5. ДУШПАСТИРСЬКА ВІДПОВІДЬ: ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

6. ДУШПАСТИРСЬКА ВІДПОВІДЬ: ДЕТАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Доктринальне управління єпископів

Багато нових релігійних рухів притягують католиків, що належать до спільнот, в яких панує доктринальна плутанина або дезорієнтація. Така плутанина може бути наслідком діяльності деяких католицьких богословів, котрі сіють сумніви, або інших людей, що оспорюють деякі інструкції Вчительського Управління; причиною цього може також бути недостатня катехизація або атаки сект.

Незалежно від причини, єпископи повинні пам’ятати, що вони є "проповідниками віри, які приводять до Христа нових учнів, та справжніми, тобто уповноваженими Христом вчителями, що проповідують порученому їм народові правди віри, щоби той в них увірував і застосовував у житті» (Про Церкву, 25). Кожен єпископ повинен це визнати своїм особистим обов’язком та "наполягати вчасно і невчасно" (2 Тм 4,2), навіть тоді, коли наражається на ризик втрати підтримки дезорієнтованої більшості або на напади динамічної та агресивної меншості.

Детальніше:6. ДУШПАСТИРСЬКА ВІДПОВІДЬ: ДЕТАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЗАКІНЧЕННЯ

Через динамічний розвиток новітніх релігійних рухів, пастирі Церкви не можуть обмежитися попередніми формами праці, не присвячуючи цим рухам особливої уваги. Явище новітніх релігійних рухів - це виклик і, водночас, особлива нагода. Церква мусить вірити, що має достатньо засобів, щоби протистояти такій ситуації.

Як сказав Святійший Отець до мексиканських єпископів 12 травня 1990 року, "наявність так званих сект це надзвичайно важлива причина, щоб прискіпливо проаналізувати душпастирську діяльність місцевої Церкви, шукаючи, водночас, конкретних рішень і напрямків діяльності для збереження та зміцнення єдності Божого народу.

Детальніше:ЗАКІНЧЕННЯ

Copyright © 2019. All Rights Reserved.