БЮРО КИЄВО-ГАЛИЦЬКОГО ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПСТВА УГКЦ

Доктринальне управління єпископів

Багато нових релігійних рухів притягують католиків, що належать до спільнот, в яких панує доктринальна плутанина або дезорієнтація. Така плутанина може бути наслідком діяльності деяких католицьких богословів, котрі сіють сумніви, або інших людей, що оспорюють деякі інструкції Вчительського Управління; причиною цього може також бути недостатня катехизація або атаки сект.

Незалежно від причини, єпископи повинні пам’ятати, що вони є "проповідниками віри, які приводять до Христа нових учнів, та справжніми, тобто уповноваженими Христом вчителями, що проповідують порученому їм народові правди віри, щоби той в них увірував і застосовував у житті» (Про Церкву, 25). Кожен єпископ повинен це визнати своїм особистим обов’язком та "наполягати вчасно і невчасно" (2 Тм 4,2), навіть тоді, коли наражається на ризик втрати підтримки дезорієнтованої більшості або на напади динамічної та агресивної меншості.

Через динамічний розвиток новітніх релігійних рухів, пастирі Церкви не можуть обмежитися попередніми формами праці, не присвячуючи цим рухам особливої уваги. Явище новітніх релігійних рухів - це виклик і, водночас, особлива нагода. Церква мусить вірити, що має достатньо засобів, щоби протистояти такій ситуації.

Як сказав Святійший Отець до мексиканських єпископів 12 травня 1990 року, "наявність так званих сект це надзвичайно важлива причина, щоб прискіпливо проаналізувати душпастирську діяльність місцевої Церкви, шукаючи, водночас, конкретних рішень і напрямків діяльності для збереження та зміцнення єдності Божого народу.