БЮРО КИЄВО-ГАЛИЦЬКОГО ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПСТВА УГКЦ

Виникнення і розвиток сект, тобто новітніх релігійних рухів, є важливим явищем в історії релігії наших часів. Їх діяльність відзначається великою живучістю. Деякі з них мають езотеричний характер. Початок іншим дала їх власна, особлива інтерпретація Біблії. Багато з них походять від релігій Африки й Азії, або синкретично поєднують елементи цих релігій з християнством.

До єпископів надходить багато прохань щодо інформації та настанов, від них очікують вжиття конкретних заходів стосовно цього тривожного явища. Однак у багатьох випадках брак відповідної інформації може спричинити те, що не буде впроваджена жодна душпастирська ініціатива, або ж призведе до перебільшеної реакції.

Як введення в дискусію і допомогу у плануванні душпастирської роботи хотів би тут обговорити, високоповажні Отці, наступні питання:

Складна реальність

Існує питання, яка термінологія повинна використовуватися стосовно спільнот, про які йде мова. І це тому, що реальність сама по собі є складна. Ті спільноти значно відрізняються між собою з точки зору конфесії, походження, розміру, способів залучення нових членів, моделей поведінки і ставлення до Церкви, до інших релігійних груп, а також до суспільства. Тут ми обговоримо декілька визначень, за допомогою яких можна охарактеризувати цю реальність.

Секта

Слово "секта" на перший погляд більше підходить для позначення малої групи, яка відокремилася від більшої релігійної спільноти, найчастіше християнської, а її вірування та практики вважаються відхиленням.

Не всюди це слово вживається в однаковому значенні. Наприклад, у Латинській Америці, існує тенденція визначати цим терміном усі некатолицькі спільноти, навіть якщо вони належать до традиційних протестантських Церков. Проте, у тій же Латинській Америці в більш екуменічних середовищах слово "секта" вживають до груп екстремальних і агресивних. У Західній Європі це слово викликає негативні асоціації, натомість в Японії нові релігії, що походять від синтоїзму або буддизму, зазвичай називають сектами, однак, це не є синонімом негативної оцінки.

Рухи, що посилаються на християнство

Серед рухів, що посилаються на християнство, можна виділити новітні рухи, що зародилися з протестантської реформації; секти, вкорінені в християнстві, але які істотно відрізняються від нього з точки зору доктрин; рухи, що походять з інших релігій або рухів з гуманітарним підґрунтям, або такі, що посилаються на т. зв. "людський потенціал" (до таких належить «Нью Ейдж» та релігійні терапевтичні групи), або на "божественний потенціал", що особливо зустрічається у східних релігійних традиціях. Інший характер мають новітні релігійні рухи, що виникли в результаті контактів між світовими релігіями і первісними релігійними культурами.

Рухи, що посилаються на "систему знань"

Духовні потреби

Новітні релігійні рухи виявляють існування духовних потреб, які Церква, як і інші релігійні інституції, досі не зауважувала або не змогла на них дати відповідь.

Пошук культурної ідентичності

Новітні релігійні рухи можуть виникати і залучати прихильників тому, що люди в часи культурних перемін, які породжують почуття розгубленості, шукають в них власну ідентичність.

Заповнення порожнечі

Багато християн вступають у секти та новітні релігійні рухи в переконанні, що це дозволить їм задовольнити своє прагнення пізнати Святе Письмо, реалізувати потребу емоційних почуттів, стане нагодою до танців і співу та до отримання ясних і чітких відповідей на запитання.

Єдність Церкви

Новітні релігійні рухи віддаляють католиків від єдності та сопричастя з Церквою. Основою такого сопричастя являється єдність віри, надії та любові, отриманих у Таїнстві Хрещення. Поживою для сопричастя є святі Тайни, Слово Боже та християнське служіння.

Екуменізм

Важливо завжди бачити відмінності між сектами і новітніми релігійними рухами з однієї сторони, і Церквою та церковними спільнотами з другої. Відмінності між екуменічними стосунками і контактами Церкви з сектами потребує ще глибокого осмислення.