БЮРО КИЄВО-ГАЛИЦЬКОГО ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПСТВА УГКЦ

У СПРАВАХ НОВІТНІХ РЕЛІГІЙНИХ РУХІВ І СЕКТ

5. ДУШПАСТИРСЬКА ВІДПОВІДЬ: ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Відповідь не може бути виключно негативною

Розмірковуючи над тим, яку душпастирську позицію повинна зайняти Церква стосовно новітніх релігійних рухів, почнімо з настанов, чого слід уникати: не треба нападати на новітні релігійні рухи і не займати негативної позиції стосовно їхніх членів. Радше треба керуватися світлом віри та любов᾽ю.

Церква сприймає осіб, що належать до новітніх релігійних рухів, не як ворогів, на яких треба нападати, а як людей, відкуплених через Христа, які пішли неправильним шляхом і з якими Церква прагне ділитися світлом і любов᾽ю Христа. В появі нових релігійних рухів Церква вбачає знамення часу.

Хоча Церква розуміє, що новітні релігійні рухи охоплюють меншість віруючих людей, однак мусить шукати відповіді на запитання: Що спонукає людей вступати у нові релігійні рухи? Якими є слушні очікування людей, котрі ці рухи обіцяють задовольнити, і які має задовольняти Церква? Чи існують інші причини виникнення та розвитку цих рухів? Якої реакції в цих обставинах очікує Бог від Церкви?

Діяльність Римської Курії

Оскільки деякі єпископи і численні Синоди Єпископів висловлювали Апостольській Столиці своє душпастирське занепокоєння діяльністю сект та новітніх релігійних рухів, у 1983 році Синодам Єпископів була розіслана анкета, опрацьована чотирма дикастеріями, тобто відомствами Римської Курії (Папські Ради у справах: Єдності християн, Міжконфесійного діалогу, Діалогу з невіруючими та з Питань культури). На основі отриманих від 75 Синодів Єпископів відповідей проведено їхній аналіз та синтез і у травні 1986 р. згадані відомства опублікували документ під назвою "Секти або новітні релігійні рухи. Душпастирські виклики". Документ був схвально прийнятий як католиками, так і іншими християнами. Він став основою для єпископських пастирських листів та натхненням для серйозних досліджень цього явища на рівні місцевих Церков.

Святий Престол звернувся до Міжнародної Федерації Католицьких Університетів із пропозицією розгорнути широку програми досліджень нових релігійних рухів; ця програма на даний час реалізується. Документ 1986 року вважається вихідною точкою.

Робота на рівні місцевої Церкви

На рівні єпархій та Синодів Єпископів зросла кількість науково-дослідних центрів і комісій, що займаються новими релігійними рухами. Про це видаються книжки, а багато Синодів Єпископ присвячують цій темі душпастирські послання. Душпастирі навчаються і здобувають відповідну підготовку, намагаючись зрозуміти цю реальність та відповідно на неї редагувати.

Міжнародна Конференція Католицьких Університетів

Центр координації досліджень «МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ КАТОЛИЦЬКИХ УНІВЕРСИТЕТІВ» розпочав свої дослідження щодо сект у 1988 році. Першим директором програми був о. Ремі Гекман, ОП, а тепер о. Міхаель Фус, професор Папського Григоріанського Університету. В науково-дослідній роботі беруть участь понад 50 фахівців із 5-ти континентів, що представляють різні наукові дисципліни й аналізують проблему з богословської, соціологічної, психологічної та інших точок зору. Результати досліджень МІЖНАРОДНОЇ КОНЕРЕНЦІЇ КАТОЛИЦЬКИХ УНІВЕРСИТЕТІВ без сумніву будуть дуже корисними для душпастирської праці Церкви. Проблема новітніх релігійних рухів не допускає швидких та легких рішень. Науковий аналіз та міждисциплінарний підхід – це необхідні елементи надійної потужної та тривалої душпастирської програми.

Чи можливий діалог з новітніми релігійними рухами?

Дехто запитує, чи можливий діалог з новими релігійними рухами. Безсумнівно, з самої природи та місії Церкви випливає, що діалог з кожною людською істотою та з релігійними групами повинен бути елементом стилю ведення Церквою своєї апостольської діяльності. ІІ Ватиканський Собор закликав до діалогу з християнами, що належать до Церков різних конфесій та з представниками інших релігій. Труднощі полягають у тому, щоби вести діалог з новітніми релігійними рухами з належною розсудливістю й розумінням.

Природа багатьох новітніх релігійних рухів та механізм їхньої діяльності є причиною того, що діалог з ними створює Церкві особливо багато проблем. На церковних душпастирів покладено серйозний обов’язок захисту вірних католиків від товариств, що проголошують помилкові та небезпечні погляди.

Не слід засуджувати усі новітні релігійні рухи, ігноруючи їхні відмінності. Католики повинні завжди виявляти готовність вивчати й досліджувати елементи й тенденції, які по своїй суті є добрими і шляхетними, та шукати можливості до співпраці. Треба також досліджувати та спостерігати за рухами, які досі ще добре не вивчені.

Залишається проблема тих новітніх релігійних рухів, які стосовно Церкви приймають стратегію ворожості і часто реалізують її за допомогою зовнішніх економічних і політичних чинників. Не відкидаючи діалогу з цими угрупуваннями, Церква повинна шукати справедливих засобів захисту від них.

Іван Павло ІІ

«…лише свобода, яка підпорядковується Правді, приводить людську особу до її правдивого добра. Добром особи є перебувати в правді та чинити правду»

(Енцикліка «Сяйво Істини» 84)

 

Андрей Шептицький

«Час воєнний утруднює людині кермуватися вказівками тверезого, ясного розуму, освіченого вірою. Верх беруть почування, вразливість, пристрасть, а з того нерозважні кроки, шкідливі не тільки для одиниці, але і для загалу, для цілої родини, громади й народу. Ця небезпека в положенню так особливо труднім, в якім находиться наш народ, стається прямо грізна»

(Пастирське послання до духовенства про обов'язок перестерігати вірних перед намовами провокаторів та агітаторів)
01.09.1939 р.

Якір

У ранньохристиянському мистецтві якір був символом надії. Згідно з Апостолом Павлом, надія «…для душі є ніби якір, безпечний і міцний...» (Євр. 6:18-19). Якір ототожнюється з Ісусом Христом і хрестом, а також святим Климентієм, папою Римським (мученицька смерть – прив’язаний до якоря та кинутий у море) і святим Миколою (покровителем моряків). Якір, увінчаний хрестом, став символом головної християнської ідеї – Надії на порятунок.

Copyright © 2022 All Rights Reserved.