БЮРО КИЄВО-ГАЛИЦЬКОГО ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПСТВА УГКЦ

У СПРАВАХ НОВІТНІХ РЕЛІГІЙНИХ РУХІВ І СЕКТ

Головні відомості християнтва від сект та новітніх релігійних рухів, що покликуються на біблійне вчення

*«Виникнення і розвиток сект, тобто новітніх релігійних рухів, є важливим яви- щем в історії релігії наших часів. /…/ Існують рухи, основою для яких є Святе Письмо, тому їх слід розглядати як христи- янські, або такі, що походять із християн- ства.

/…/ З доктринального погляду, новітні ре- лігійні рухи, що діють у традиційно христи- янських регіонах, можна поділити на чотири категорії. /…/ Отже, існують групи, що відкида- ють Церкву, відкидають Христа, заперечу- ють існування Бога (хоча зберігають загаль- ний релігійний сенс), врешті, які відкидають релігію (людина зберігає в них відчуття свя- щенного, але використовує його, щоб отри- мати владу над іншими або над космосом). /…/ Деякі новітні релігійні рухи послуго- вуються методами, які суперечать духові Євангелія, тому що не виявляють належної поваги до свободи совісті людини. /…/ Багато християн вступають у секти та новітні релігійні рухи в переконанні, що це дозволить їм задовольнити своє прагнення пізнати Святе Письмо, реалізувати потребу емоційних почуттів, стане нагодою до танців і співу та до отримання ясних і чітких відпо- відей на запитання. /…/ Там, де бракує священиків, такі рухи впроваджують багато сильних «лідерів» та «євангелізаторів», яких підготовлюють від- носно швидко.

/…/ Там, де католики не дуже добре зна- ють вчення Церкви, рухи проявляють агре- сивний біблійний фундаменталізм. Там, де «панує зневіра і байдужість синів Церкви, які не в змозі справитись зі своєю місією євангелізації, тому що не дають свідчення послідовного християнського життя, секти активізують великі сили та проявляють ве- личезний динамізм». /…/ Там, де нівелюється автентичне цер- ковне вчення про спасіння, яке можна до- сягнути лише через Ісуса Христа, про нагаль- ну необхідність Церкви, про невідкладну потребу місіонерської роботи та навернен- ня, там з’являються секти, що виступають зі своїм власним вченням. /…/ Там, де миряни не мають відчуття при- четності до церковного життя, секти призна- чають їм керівні функції. Там, де відправлян- ня Святої Літургії характеризується холодом і рутиною, секти збирають натовпи на бого- служіннях, під час яких учасники, слухаючи Святе Письмо, вигукують «алилуя» та «Ісус Господь».

/…/ Ми не повинні виключати дії сатани як одної з причин виникнення та розвитку сект і новітніх релігійних рухів, навіть якщо осо- би, що зазнають його дії, не усвідомлюють цього. Диявол – це ворог, який сіє кукіль се- ред пшениці, коли люди сплять. /…/ Новітні релігійні рухи віддаляють като- ликів від єдності та сопричастя з Церквою. Основою такого сопричастя є єдність віри, надії та любові, отриманих у Таїнстві Хре- щення. Поживою для сопричастя є святі Тай- ни, Слово Боже та християнське служіння. /…/ Деякі секти і новітні релігійні рухи став- лять під сумнів основні правди католиць- кої віри і на практиці їх відкидають. Вони намагаються будувати релігійну спільноту, засновану людиною, а не спільноту Церкви, встановлену Сином Божим. /…/ Деякі рухи пропагують своєрідний тип неоязичництва, роблячи об’єктом культу людину замість Бога і проголошують, що володіють надзвичайними знаннями, котрі, на їхню думку, ставлять їх понад усіма релігія- ми. Інші новітні релігійні рухи практикують окультизм, магію, спіритизм, навіть вдають- ся до сатаністичних обрядів. /…/ Деякі новітні релігійні рухи, особливо ті, що спричиняють сильний тиск на людей, можуть стати підґрунтям для атеїзму. /…/ Вони проповідують неправдиві твердження про інші релігії, за допомогою грошей чи інших матеріальних цінностей залучають у свої ряди людей, нестійких до їхнього впливу, або ж піддають їх інтенсив- ній психологічній обробці чи іншим формам тиску. /…/ Існують новітні релігійні рухи, які своїми методами вербування та формуван- ня, а також застосовуванням насильства з метою запобігання втечі членів, завдали шкоди психіці окремих осіб. /…/ Церква сприймає осіб, що належать до новітніх релігійних рухів, не як ворогів, на яких треба нападати, а як людей, відкупле- них через Христа, які пішли неправильним шляхом і з якими Церква прагне ділитися світлом і любов’ю Христа. В появі новітніх релігійних рухів Церква вбачає знамення часу. /…/

* Фрагменти «Секти або новітні релігійні рухи як
душпастирська
проблема. Рапорт Ватиканський. Рим
07.05.1986». Переклад власний з польської мови тексту з
L’Osservatore Romanо 1986, нр 5 (79) с. 3 і н.

Іван Павло ІІ

«…лише свобода, яка підпорядковується Правді, приводить людську особу до її правдивого добра. Добром особи є перебувати в правді та чинити правду»

(Енцикліка «Сяйво Істини» 84)

 

Андрей Шептицький

«Час воєнний утруднює людині кермуватися вказівками тверезого, ясного розуму, освіченого вірою. Верх беруть почування, вразливість, пристрасть, а з того нерозважні кроки, шкідливі не тільки для одиниці, але і для загалу, для цілої родини, громади й народу. Ця небезпека в положенню так особливо труднім, в якім находиться наш народ, стається прямо грізна»

(Пастирське послання до духовенства про обов'язок перестерігати вірних перед намовами провокаторів та агітаторів)
01.09.1939 р.

Якір

У ранньохристиянському мистецтві якір був символом надії. Згідно з Апостолом Павлом, надія «…для душі є ніби якір, безпечний і міцний...» (Євр. 6:18-19). Якір ототожнюється з Ісусом Христом і хрестом, а також святим Климентієм, папою Римським (мученицька смерть – прив’язаний до якоря та кинутий у море) і святим Миколою (покровителем моряків). Якір, увінчаний хрестом, став символом головної християнської ідеї – Надії на порятунок.

Copyright © 2022 All Rights Reserved.